Після Революції гідності українська мова зміцнила свої позиції. Найбільш показовими є зміни на радіо після запроваджених обов'язкових квот в ефірі. Деякі зміни відбулися на телебаченні, однак у ефірах великих телеканалів продовжує домінувати російська мова в більшості розважальних шоу та телесеріалах.

За даними найсвіжіших досліджень, менше половини українців постійно спілкуються українською, навіть якщо вважають її рідною. Отже, насправді українська мова продовжує перебувати під загрозою, оскільки всеохопної системи мотивацій до її вжитку так і не створено, а до сьогодні чинний мовний "закон" залишав широке й легальне поле для продовження русифікації.

Читайте також: Природа зневаги й ненависті до української мови в Україні

Точкові законодавчі ініціативи, до яких ми вдавалися дотепер, себе вичерпали. Тому вже давно на часі ухвалення нового базового закону про українську мову, який забезпечить її системну підтримку. При цьому слід розуміти, що українська мова від 2014 року остаточно перестала бути лише маркером ідентичності, а перетворилася на першочерговий складник національної безпеки України. І як би це не дискомфортно лунало для когось, допоки в Україні в якихось сферах чи регіонах домінуватиме російська, суверенітет та територіальна цілісність будуть під загрозою.

Бо за обставин "гібридної війни" Росії проти України, таке домінування є необхідною та достатньою гарантією незворотності військової, політичної та будь-якої іншої російської присутності в Україні. Умови ж для такої присутності склалися ще задовго до прямої агресії внаслідок як прямого небажання, так і неспроможності української влади запровадити політику підтримки української мови, а значить – української ідентичності.

Читайте також: Суттєвий запобіжник від російського розхитування України

Невідомо, чи зможе наступний склад Верховної Ради ухвалити закон про українську мову. А чинний склад може! Однак він роздертий між трьома різними законопроектами про мову, кожен із яких добрий, але з політичних причин непрохідний. Тому консолідований законопроект, запропонований громадськістю, може внести президент. Або уряд. Хто відчуває свою історичну відповідальність перед українською мовою, той і зробить цей крок.

У кожному разі на ухвалення закону про українську мову маємо не більше, ніж півроку. Потім – виборча кампанія, взаємопоборювання тощо. А просте скасування "закону" Колесніченка-Ківалова зовсім не означає посилення позицій і підтримку української мови. Закон про українську мову треба приймати!