Тарантіно знають усі. Його фільми важко віднести до якогось конкретного жанру. Він славиться тим, що завжди робить "своє" кіно, не зважаючи на те, чи догодить комусь, окрім себе.

Це саме той випадок, коли режисера важко переплутати з кимось іншим завдяки характерному стилю, який незмінно супроводжує кожну зняту ним стрічку.

"Мерзенною вісімкою" режисер продовжує відроджувати вестерн, з його дикими законами і великою кількістю револьверів у кадрі. У фільмі немає жодного позитивного героя, бо кожен певною мірою негідник і у кожного - своя правда та мета. Восьмеро абсолютно різних людей через снігову бурю опиняються в одному приміщенні і, хочуть вони того, чи ні, та зобов'язані деякий час провести разом.

За сюжетом, мисливець за головами конвоює до міста небезпечного злочинця, яку зіграла Дженніфер Джейсон Лі. Вона - єдина жінка серед восьми негідників, але це не позбавляєє її від частих ударів і численних синців. Врешті, сюжет крутиться саме навколо неї, хоча і сповна розкриває характер кожного персонажа.

Акторський склад "Мерзенної вісімки" буде особливо знайомим шанувальникам Тарантіно. Режисер залучив до зйомок Семюела Л. Джексона, Курта Рассела, Волтона Гоггінса, Тіма Рота і Майкла Медсена, кожен із яких "засвітився" хоча би в одній "тарантінівській" стрічці. До обраних "мерзенних" якимось дивом потрапив навіть Ченінг Татум, який у багатьох асоціюється із стриптизером Супер Майком.

Щоправда, роль у нього не ключова.

Тарантіно ділить стрічку на шість глав, хоча можна було обійтися і двома - до першого пострілу і після нього. Спочатку глядач знайомиться з персонажами,чи принаймні, з їх історіями про себе, а згодом мимоволі починає шукати обман. Адже "хтось із восьми - не той, за кого себе видає". Тарантіно вміло грає із догадками глядачів та не розкриває інтригу до останнього.

Здавалося б, як може бути цікавим дійство, що настільки довго відбувається в декількох квадратних метрах? Тарантіно займає увагу глядача діалогами і назріваючою напругою. Жоден з присутніх не може розслабитися чи поспати, адже його сусіди здатні на що завгодно заради своєї мети, у тому числі і на вбивство. У першу чергу на вбивство.

Фільм трохи затягнутий і деякі глядачі не в захваті від надмірної кількості крові у кадрі. І мова не про те, що глядачі не люблять насилля по-тарантіновськи, а про те, що цього разу його більше, аніж зазвичай.

Жорстокість та божевілля невід'ємні ноти цієї "мерзенної" історії. Тарантіно використав старі перевірені прийоми і зняв, можливо, не найкращий зі своїх восьми, але однозначно вартий уваги фільм.