На користь тези про зниження залежності України від постачання російського газу говорять дві ключові тенденції: з одного боку, відбувається зниження обсягів споживання, а з іншого - диверсифікація джерел імпорту. про це у своєму блозі на сайті "Новое Время" пише економіст, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

З цієї точки зору, український ринок газу зразка 2015-2016 рр. і український ринок газу 5-10-річної давності - дві різні речі. Водночас, потрібно брати до уваги, що споживання знизилося не тільки за рахунок цілеспрямованої політики влади, але і в силу економічної кризи всередині країни.

Знизилося споживання не тільки газу, але й інших ресурсів. Відповідно, зі зміною ситуації в економіці може змінитися і ситуація зі споживанням ресурсів. Адже газ - це не тільки енергетика. Це ще, наприклад, хімічна промисловість. Тобто, якщо ми відмовляємося від газу як енергоносія, це ще не означає, що ми йдемо від газу як сировини для хімічної промисловості.

Крім того, залишається відкритим питання подальшого функціонування українських електричних систем, традиційно пов'язаних з російськими. Раніше це вирішувалося за рахунок технічного перетікання, сьогодні повинні сказати своє слово енергетики.

Щодо атомної енергетики, то на український ринок, нарешті, вийшла американська компанія Westinghouse Electric Company. Це порушило традиційну монополію Росії у даному секторі. Коли існує конкуренція, ми не бігаємо за одним постачальником - постачальники конкурують між собою за увагу такого великого споживача, як Україна.

Втрата України як найбільшого споживача є для Газпрому досить болючим процесом. У Центральній та Східній Європі наша країна традиційно була одним з найбільших ринків для російського газового монополіста, незважаючи на те, що були проблеми з розрахунками. Крім того, проблеми з енергозалежністю України завжди трансформувалися у вирішення якихось політичних питань Росією.

З цієї точки зору, політичний вплив Росії на Україну зменшився, зокрема, послабився вплив такого інструменту як Газпром. В цілому ж, як мені здається, Росія виявилася не готовою до різкої зміни світогосподарської кон'юнктури (йдеться про ціни на газ і на нафту), а також до різкого розвороту з боку України від російських поставок.

Ми йдемо від політики у відносинах з Росією і це дуже правильно. Реалізуємо цілий ряд кроків, які підвищують стійкість української економіки, зокрема, щодо РФ. При цьому потрібно розуміти, що сама по собі дилема «або Україна, або Росія» не зовсім правильна. Україна - частина глобальної економіки. Коли мова заходить про відносини з окремою державою, потрібно думати про те, чи повною мірою ми скористалися можливостями, які надає глобальна економіка, і наскільки максимально ми мінімізували можливі ризики.