Усі три конституційні процеси тупикові, а гонять їх туди тупаки чи хитровани - справа десята. У кожному разі, це - свідчення недієздатності парламенту.

Тупик перший. Недоторканий саботаж

Проект закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)», № 1776, внесено президентом 16 січня 2015 року.

Його поневіряння оскомину набили, їм присвячені і публікації "Щодо недоторканності народних депутатів України" та "Парламентський мордобій: філософська субстанція чи поліційна рутина?". Його річниця проминула без фанфар і литаврів. Замість невідкладного став він недоторканним.

Непомітно промайнуло і рішення Комітету з питань правової політики та правосуддя від 09.12.2015. А дарма, документ рідкісний, як не твір мистецтва, то як витвір крючкотворства.

Резюме: «Комітет рекомендує Верховній Раді України визначитися щодо подальшої роботи над проектом Закону про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів без відповідних пропозицій Комітету.».

Подиву гідно, що не додані заяви членів комітету про складення депутатських повноважень. Уявіть, шановний читачу, на своїй роботі виробничий звіт: «пропозицій не маю, що робити не знаю». За прохідну, з вовчим квитком.

Між тим, конструктивне рішення на поверхні.

Облиште суддівську недоторканість, скасуйте – депутатську

Законопроект містить дві складові: щодо недоторканості депутатів і щодо недоторканості суддів. Конституційний Суд висловив застереження лише до другої. Вона й мала доопрацьовуватись.

Рішення комітету констатує, що пропозицій не надійшло. Та на щастя підоспів президентський законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 3524 від 25.11.2015 (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57209), який зачіпає і суддівську недоторканість.

Одну й ту ж конституційну норму одне парламентське скликання двічі змінювати не може, тож логічно: із законопроекту про недоторканість недопрацьовані суддівські питання вилучити, а зняття депутатської недоторканості проголосувати. Суддівську ж недоторканість розглянути у законопроекті про правосуддя.

А комітет очевидного ніби й не бачить, і м'яко стелить аби вилучити не лише суддівський сюжет, а увесь законопроект про недоторканість!

Це – послідовне продовження лінії парламенту: уникнути голосування щодо попереднього схвалення цього законопроекту взагалі. Бо народні обранці не хочуть ні схвалити законопроект (і тим позбутись недоторканості), ні відхилити його (і тим позбутись народної довіри).

Життя поставило рафінований експеримент. Депутати обрали солодкий рафінад недоторканості для себе і гірку пілюлю обману для виборців.

Тупик другий. Децентралізація чи суверенітет окупованого Донбасу?

Проект закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)», № 2217а, внесено президентом 15 липня 2015 року.

Списів довкола нього зточено не менше як коло попереднього, вістря затупіли, а, схоже, - і списоносці.

Важко сказати чи домовлялись пропрезидентські парламентарі діяти як хто кого пересмішить, але так вийшло: конституційне подання 51-го депутата не менш кумедне, як рішення комітету щодо недоторканості.

Їм, бач, неясно, що таке «наступна сесія»: чи наступною після другої є третя, чи це і п'ята, і десята.

Академічний тлумачний словник української мови визначає: «наступний - це найближчий після когось, чогось».

Не лише філологи - академісти, навіть дітлахи у курсі що наступна зупинка одна, одразу після поточної, і на відповідне оголошення у транспорті реагують належно. Може народні депутати мало громадським транспортом їздять?

Мало вони читають і конституцію та власний регламент. Інакше не написали б у поданні:

«через обмеження у часі щодо виконання необхідних процедур для остаточного схвалення проекту закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)», реєстраційний № 2217а, може скластися ситуація, коли цей законопроект може бути не розглянутий протягом третьої сесії Верховної Ради України».

Бо знали б, що між попереднім і остаточним схваленнями проміжних процедур немає: двічі голосується той самий текст.

Чи може під «необхідними процедурами» подаванці розуміють «викручування рук» незгідливим депутатам?

Врахуємо, що законопроект цей містить ризики територіальній цілісності України і пригадаємо, що патріотичну і відповідальну позицію зайняли «Батьківщина», «Самопоміч», «Радикальна партія», ряд позафракційних.

Як і у попередньому випадку, курйозним є не лише документ, а й логіка дій слухняної більшості.

Третя сесія добігає кінця, дедлайн - 2 люте. Тож логічно голосувати чимскоріше, бо раптом конституційний суд скаже, що наступною черговою сесією, для цього законопроекту, є третя і тільки третя? І видасть це рішення після її закриття.

Так ні ж, за словами впливового заступника голови фракції ББП І. Кононенка остаточне голосування відкладається до отримання тлумачення КСУ.

Наразі на розгляді конституційного суду 35 конституційних подань і 27 звернень. Схоже законослухняний громадянин Кононенко свято впевнений, що незалежний і неупереджений високий суд чергу відсуне, підметушиться і вчасно видасть замовне тлумачення.

Тупик третій: або для правосуддя, або для законопроекту

Іншого, законопроектові «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», не дано. Якщо він проскочить, то з тупика не вийде наше правосуддя, якщо ні - у смітнику опиниться сам законопроект.

Втім, попереднє його схвалення безсумнівне, але не тому що проект хороший, а тому - що це прикриття для поховання законопроекту про недоторканість (див. вище).

Загалом, естетикою шахрайства не переймаюсь.

Зрозуміло, що депутати мріють зберегти і власну недоторканість, і власне обличчя.

Зрозуміло, що на догоду дивному бажанню президента, більшість згідна конституювати особливий статус окупованої частини Донбасу.

Зрозуміло, що віднайти гідні засоби для негідних цілей справа невдячна.

Та усе ж огортає смуток, як нездарно і убого хитрує політична еліта нації. Ну кому він потрібен такий безталанний парламент?

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO