Днями активісти із сусіднього села розпитували, куди дівати гуманітарку. Мовляв, назбирали півтори тонни овочів і сто банок консервації, а куди везти – незрозуміло. 

Продзвонив до друзів, що возять гуманітарку на передову. Кажуть, там, де є можливість готувати, забезпечення є. А там, де немає, – овочі не потрібні.

Врешті все ж таки знайшли кому потрібно. Біженцям. Тож, дасть Бог доброчинність не пропаде, а допоможе хоч комусь.

Але я ось що думаю: люди зависли в якомусь періоді і не рухаються далі. Армія так-сяк вже стоїть на ногах. Розбудовувати потрібно цивільне життя. Передусім: освіта, культура і природа. Ось на що, я вважаю, варто спрямовувати зусилля волонтерів і ресурси доброчинців. І ці інвестиції дуже скоро дадуть свої плоди. А якщо вирубувати ліс, бухати, кидати недопалки на землю, то збирай не збирай ту гуманітарку, все одно житимемо в лайні.