Квиток у вищу лігу націй коштує дорого.

Тому він дістався порівняно невеликій кількості країн.

Для того потрібно дуже сильно захотіти.

І відстояти свою країну від імперії. Як США.

І озброїтися до зубів, щоб і на думку нікому не спало. Як Швейцарія.

І зібрати свою країну докупи з уламків. Як Італія.

І люструвати всіх прихильників старого режиму. Як Чеська республіка.

І провести очищення. Повне очищення і каяття. Як Німеччина.

І встановити чесні суди. Як Велика Британія.

І посадити трьох друзів. Як Сингапур.

І начхати на те, що ніхто не вірить, що ти зможеш. Як Чилі.

І встановити максимальну економічну свободу. Як Австралія та Канада.

І торгуватися за кожну позицію при захисті свого виробника. Як Польща.

І важко працювати, аби перетворити камінь і болото на сади. Як Ізраїль.

І показати світові фантастично привабливу культуру. Як Франція.

І розумно використовувати ресурси, які дав Бог. Як Норвегія.

І просувати свій експорт куди завгодно, щодня. Як Туреччина.

І зібрати всі інновації світу, а решту придумати. Як Японія.

І чітко знати свої пріоритети. Як Ірландія.

І витиснути все можливе і неможливе із сучасних технологій. Як Естонія.

І черпати сили у власній історії. Як Австрія.

І надихатися мрією про майбутнє. Як Фінляндія.

І нікого не боятися. Як Ісландія.

І працювати, працювати, працювати. Як Південна Корея.

Складно? Важко? Тому вони там, а ми тут. Поки що тут.