Українці сплачують за послуги ЖКГ в десятки разів вище за ринкову вартість, а може й в тисячі чи мільйони. Насамперед це стосується послуг, які вони ніколи не отримували, бо не існує відповідного механізму. Наприклад, такої послуги як капітальний ремонт багатоквартирного будинку фактично ніхто ніколи не надавав, а починаючи з другої половини нинішнього року і не надасть. Однак, впродовж всіх років незалежності, політики, чиновники та бізнесмени як брехали так і продовжують брехати населенню, повторюючи як мантру: «Українці недоплачують за послуги ЖКГ». До речі, рівень недоплат за ці роки визначався довільно - від 10 до 90%.

Ось і нині, коли за останні два роки тарифи на комунальні послуги зросли в середньому в 4 рази, повторюється набридла вже казочка про «білого бичка». Начебто, зараз українці сплачують тільки 65% вартості послуг ЖКГ. А тому послуги з теплозабезпечення здорожчають щонайменше у півтора рази до кінця 2016 року. Саме таке рішення ухвалила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ), анонсувавши підвищення тарифів у кілька етапів. Наступне - уже першого квітня.

Пояснюється це вимогами Євросоюзу! Начебто, саме ЄС вимагає, щоб українські споживачі купували теплоносії за ринковою ціною уже до 2017 року. Ось тільки є одна проблема - в Україні не існує ринку теплоносіїв для населення. Так само як не існує ринку водопостачання та водовідведення, електропостачання чи прибирання сміття. В кожному населеному пункті ці послуги надає компанія-монополіст. У найкращому випадку є два-три постачальники тепла, але й тоді частка одного з них перевищує 70-80% від усього ринку, тобто це така сама монополія.

Як не дивно, але коли черговий чиновник щось верзе про «ринкові ціни», він жодним словом не згадує, що державна компанія «Укргазвидобування» отримує за видобутий газ всього лише 477 гривень за 1000 кубометрів, а продається цей газ населенню за ціною 7 188 гривень за такий же обсяг. Різниця - у 15 разів! А ще за рахунок рентних платежів, що держава забирає з бюджету «Укргазвидобування». Завдяки такому здирництву з державного підприємства Уряд отримує в бюджет кошти, які потім розподіляє серед підприємств паливно-енергетичного комплексу у формі субсидій. Так, ці субсидії надаються домогосподарствам, але люди не отримують гроші! Вони лише заповнюють документи, і частку їхніх платежів держава покриває з держбюджету. Тобто, з податків тих самих українців, що оформлюють субсидії, а також всіх інших, хто цього ще не зробив. Але оскільки за рік кількість сімей, які скористалися можливістю зменшити свої видатки на сплату послуг ЖКГ, зросла майже на порядок та досягла 5,5 мільйона, то можна спрогнозувати, що решта родин (близько 12 мільйонів) вже впродовж 2016 року також може опинитися серед тих, хто оформлює субсидії. Бо вартість житлово-комунальних послуг зростатиме.

І це зростання обумовлене винятково жадібністю Уряду та власників підприємств-монополістів. Наприклад, у «Рівнегазі» вирішили, що економія населенням газу на опаленні призвела до недоотримання підприємством торік близько 61 млн грн тарифних надходжень.
І незважаючи на те, що тариф у 2015 році був кілька разів переглянутий НКРЕКУ у бік збільшення, в компанії стверджують, що він все одно сповна не адаптований під ті процеси та умови, в яких доводиться працювати рівненським газовикам. Єдиним виходом із цієї ситуації в компанії вважають коригування тарифів на транспортування природного газу у бік збільшення.

Цікаво, а чому ця та інші кампанії не оголосили себе банкрутами ще років 15 тому? І завдяки яким коштам вони весь цей час працювали, якщо постійно надають послуги для населення собі у збиток? Може варто менше брехати?

І це ще не все. Оскільки досі в Україні немає 100-відсоткового обліку спожитого газу, то говорити про якісь зменшення чи збільшення споживання недоречно. За даними голови фракції «Батьківщина» в Київраді, члена постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Володимира Бондаренка, мешканці тих будинків, де не встановлено лічильники, сплачують за тепло майже на 30% більше, ніж мешканці будинків, де лічильники є. За його словами, лише завдяки оснащенню всіх житлових будівель приладами обліку теплової енергії в Києві буде зекономлено 170 млн куб. м природного газу за рік, що становить майже 9% споживання природного газу на виробництво теплової енергії для потреб населення.

Як не дивно, але на невідповідність існуючої моделі субсидіювання звернув увагу і голова Мінрегіонбуду Геннадій Зубко. «Україна на сьогоднішній день витрачає 11 млрд кубометрів газу на опалення житлового сектора в зимовий період. Придбання газу є однією з найбільших загроз для нашої безпеки. Ми витрачаємо 230 кВт на 1 м квадратний, що на 45% більше порівняно з Польщею», - заявив пан Зубко і зробив два висновки, правильний і недолугий: «І чим далі вартість газу буде наближатися до ринкової, тим більше ми будемо змушені витрачати». Правильний висновок про те, що витрати на систему субсидій зростатимуть, а недолугий щодо того, що цей процес пов'язаний із наближенням ціни до ринкової. Ринкова ціна на газ - то ці самі 477 гривень за 1000 кубометрів, що отримує «Укргазвидобування», та фіксована норма прибутку (припустимо навіть і 50%), а також вартість транспортування газу до споживачів. Разом це не більше 1000 гривень за 1000 кубометрів. Тобто, в 7 разів менше, ніж тепер. А якщо врахувати, що державній компанії потрібні кошти на розвиток, то можна закласти у ціну ще 100% на інвестиційну складову. Отримаємо 2000 гривень за 1000 кубометрів газу. Це і буде «ринкова» ціна для внутрішнього ринку України з урахуванням його монопольного стану.

Але неадекватна ціна на газ не єдина проблема для споживачів комунальних послуг. Нагадаю, що з 1 липня 2016 року радянська система ЖЕКів перестане функціонувати. На її місце прийде система «керуючих компаній» (КК), головна мета створення та існування яких - збирання грошей з населення за житлово-комунальні послуги. Саме так. Не надання послуг, а збирання коштів. У штатному розкладі КК може не бути жодного слюсаря, електрика чи сантехніка. Їхню роботу можна буде замовляти «по-модному», завдяки системі outsoursing. Самі ж КК виконуватимуть винятково адміністративно-організаційні функції. Вони ні за що не відповідатимуть. Квартири - власність мешканців. Будинок, якщо в ньому немає ОСББ, - взагалі нічий. Всі питання щодо його утримання - це проблема тих, хто в ньому живе. Керуючі компанії не є правонаступниками ЖЕКів, тому всі кошти, сплачені впродовж 1991-2016 років за майбутній капітальний ремонт будинків українська держава просто вкрала у власних громадян. А ухвалені закони звільнили державу від виконання своїх зобов'язань. Погодьтесь, у дусі вчинків Остапа Бендера. Але проти цього українці, чомусь, не протестують.

До речі, до капіталізму новостворена система не має жодного стосунку. Хоча деякі зовнішні його ознаки є. Бо при капіталізмі, якщо в тебе є гроші, ти маєш можливість вирішити свої проблеми заплативши тим, хто вміє їх розв'язувати. А вищезгадана система позбавить тебе грошей в примусовому порядку (відмовитись від неї не можна, це незаконно), але не вирішить жодних проблем. Таке собі законодавчо закріплене здирництво.

Тому ще раз наголошую – оскільки ринку послуг ЖКГ не існує, то немає й ринкових цін. А нема ринкових цін, то всі розмови щодо низького чи недостатнього рівня оплат комунальних послуг – суцільна брехня. Українці всі роки незалежності переплачували за ці послуги. А ось на скільки: 100% чи 1000%, тут можна сперечатись.

Юрій ГАВРИЛЕЧКО для UAINFO