Якщо Україна рухається у напрямку Європи, як наголошують очільники держави, то на цьому шляху, насамперед, потрібно привести у відповідність до європейських норм систему владних важелів та противаг. Тобто чітко та остаточно розділити гілки влади на законодавчу, виконавчу та судову, і не лише за назвами, а й за функціями, обов'язками та відповідальністю.

Кожна гілка влади має виконувати свою роботу: законодавча - створювати закони, виконавча - виконувати їх норми, судова - визначати, на скільки це виконання відповідає закладеному у законах.

На сьогодні незрозуміло, нащо країні парламент, якщо Уряд самостійно розробляє закони та ще й періодично шантажує Верховну Раду своєю відставкою та лякає усілякими негараздами, при першій ж спробі депутатів ігнорувати ці витвори Кабміну чи вимагати від його членів звіту про зроблене.

Якість документів, що розробляє Уряд, і особливо законопроектів економічного характеру, що виходять з надр Міністерства фінансів, свідчить про тотальну неосвіченість, некомпетентність та банальну неграмотність чиновників та міністрів. Яскравим прикладом відвертої недолугості є законопроект «Про фінансову реструктуризацію» №3555 від 30.11.2015, що містить повний спектр помилок, які тільки можна зробити при підготовці законодавчих актів.

Навіть подивившись на пояснювальну записку до законопроекту, зрозуміло, що «фахівцям» Мінфіну, які її готували, насамперед потрібно вивчити українську мову. П'ятий пункт у записці має назву: «Позиція заінтересованих органів». Це якою мовою? Яких органів? У «Яреськи» якісь «заінтересовані» органи чи чиїсь органи «заінтересувалися» «Яреською» або її законопроектом? Може, малися на увазі органи влади? Незрозуміло.

Фраза «законопроектом пропонується визначити строк дії Закону України «Про фінансову реструктуризацію» протягом трьох років з дати набрання ним чинності» є щонайменше двічі потворною та неграмотно побудованою. По-перше, законопроект не може визначити нічого сам для себе. Тривалість чинності законодавчого акту може бути закладена в його положеннях і тільки. По-друге, якби законопроект вносив зміни до чинного законодавства, подібне визначення ще б мало право на існування, але заява про те, що законопроект, який не набув статусу закону, визначає термін дії неіснуючого ще закону - повна нісенітниця.

Преамбула самого законопроекту містить речення, побудовані зовсім не як неукраїнські і, навіть, не російські. Це якійсь суржик сумнівного ґатунку. «Цей Закон визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника» - читаємо в перших рядках тексту документу. Фінансова реструктуризація може бути застосована до заборгованості або боргових зобов'язань чи боргів, а не до боржника! Найближчими синонімами до «реструктуризації боржника» будуть пошматування або розчленування. Фінансова реструктуризація боржника - це розклад його на органи для подальшого продажу, аби покрити борг. Це єдиний спосіб, як можна «реструктуризовати боржника». А якщо реструктуризація добровільна, то боржник має сам себе розшматувати. Але «яреськам», вочевидь, це незрозуміло.

Рівень знань правових норм та законів України у авторів документу не вищий, ніж рівень володіння українською. Пункт десятий пояснювальної записки під назвою «Оцінка регуляторного впливу» містить одне-єдине положення: Законопроект не є регуляторним актом. Так, законопроект не є. А закон - є регуляторним актом апріорі. І пояснювальна записка до законопроекту для того й створена, щоб розтлумачити потребу трансформації законопроекту у закон, а також особливості застосування самого закону і його впливу на інші регуляторні акти. Насправді, законом без регуляторного впливу може бути хіба що прийнята декларація про те, що «депутати - молодці!», або «Верховна Рада - це наше робоче місце» тощо. Закон же створюються для врегулювання суспільних відносин!

Ще одним недоліком законопроекту є визначення термінів, що не корелюють один з одним та містять багато інновацій корупційного характеру. Так, з невідомих причин, арбітром для вирішення спорів, що виникають під час проведення процедури «добровільної фінансової реструктуризації», визначено фізичну особу, яку призначає арбітражний комітет. Але... самого визначення, що таке цей «арбітражний комітет» - немає. Чи, наприклад, в якості ініціюючих сторін «добровільної фінансової реструктуризації» визначені «боржник та ініціюючі кредитори». Але ж законопроект про ДОБРОВІЛЬНУ фінансову реструктуризацію! Кредитор може примусити боржника піти шляхом реструктуризації заборгованості. Відповідно, жодного «ініціюючого кредитора» при добровільній реструктуризації бути не може.

З тлумаченням того, хто є кредитором, теж не все гаразд. З невідомих причин в якості кредиторів визначаються... органи стягнення(!), які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань. Простіше кажучи, державна виконавча служба чи національна поліція отримають в цьому випадку статус кредиторів, що є суцільною нісенітницею. Де і як можна позичити гроші в поліції, не уточнюється.

Приклад того, що чинний Уряд, який подав цей законопроект до парламенту, розглядає державну владу як інструмент особистого збагачення завдяки веденню бізнесу на державних посадах, міститься у наступному визначенні:

«боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка має заборгованість перед хоча б однією фінансовою установою та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, за винятком юридичних осіб, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, казенних підприємств, органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Але органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності, тому їх наявність у даному визначенні зайва. А цим законом така можливість, принаймні, передбачається.

Таких «помилок» в законопроекті - дуже багато.

Є також і суперечності з тлумаченням юридичних термінів та повноважень неіснуючих на даний час органів, створення яких передбачається цим законом. Так, Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своєму висновку до законопроекту відзначає, що «стаття 2 проекту містить незрозумілий і навіть неможливий з точки зору законодавства України термін «реструктуризація господарської діяльності». А для проведення процедури фінансової реструктуризації пропонується створити нову бюрократичну структуру, яка вочевидь вимагатиме відповідного фінансування її роботи - спостережну раду (стаття 14), підзвітний їй секретаріат (стаття 15) та утворюваний спостережною радою арбітражний комітет (стаття 16). Однак, оскільки арбітражний комітет «виносить рішення, яке є остаточним та обов'язковим для сторін спору (абзац сьомий частини 3 статті 16 проекту), це означає здійснення ним судочинства подібного до третейського. Нагадаю, згідно із статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. А законодавство України не передбачає для третейських судів повноважень з розгляду справ щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (п. 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди»)».

Ухвалення законопроекту може спровокувати збільшення термінів процедури банкрутства, оскільки надасть можливість боржнику вже при розпочатій процедурі пройти повторну санацію, тобто «добровільну фінансову реструктуризацію» (стаття 20 проекту). А поки відбуватиметься процедура повторної санації, всі активи підприємства можна буде продати, а кошти вивести з України, як це неодноразово було із збанкрутілими банками, що потрапляли до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «голі й босі», хоча до введення в них тимчасової адміністрації НБУ мали чималі активи. До речі, покращення позиції України за напрямом «Врегулювання платоспроможності» у рейтингу «Doing Business» вимагає скорочення строків процедур банкрутства.

У законопроекті з невідомих, але, на мою думку, на 100% корупціоногенних причин судові справи щодо фінансової реструктуризації пропонується передавати винятково до Київського апеляційного суду. Якщо це станеться, то рейдерські захоплення підприємств або затягування процедури банкротств з метою розкрадання активів неплатоспроможних підприємств будуть ініціюватися саме в цьому суді. Виникне ще один «пєчєрскій суд», але не для політичних, а для господарських справ.

І наостанок: у текстах пояснювальної записки та законопроекту немає жодних обґрунтувань його тимчасового характеру. Нащо ухвалювати закон про регуляцію справ із реструктуризацію заборгованостей лише на три роки? Що, за цей час боржники зникнуть назавжди?

Складається враження, що законопроект готувала команда лобістів-гумористів. Стільки помилок, починаючи від граматики і закінчуючи вигадуванням неіснуючих правових норм, важко пояснити в розумний спосіб.

Юрій ГАВРИЛЕЧКО для UAINFO