Коли я обирала готелі чи будинки десь в диких місцях, типу в Шрі-Ланці чи в Тайланді або Індонезії, або навіть в сільській Греції чи Італії, мені завжди було важливо, щоби "не в смітнику" - не серед річкових доків, не коло складів, без будсміття, не за базаром чи рибальським портом, не серед бурєлому, щоб туди вела дорога. Цих речей не перевіриш в Інтернеті. Я винесла цим мозок десяткам менеджерів і власників, мені повертали гроші і навіть доплачували за таксі, з 5* готелі на Балі, де навколо саме випалювали рисові поля, мені потім пів року писали листи - що вони не навмисне, що там не завжди горять рисові поля і якщо я приїду ще колись в цьому переконатися, то знижка, масаж і подарують мавпу.

Здавалося би, до чого тут Буковель? Ні до чого, просто туди не веде ніяка дорога, там всюди будсміття, напіврозібрані трактори, купи гравію, піску, розмитого дощем цементу, якісь забиті сваї, залишені до весни фундаменти, купи зваленого і не розібраного лісу, смітники просто край дороги і всі переконані, що так і треба. Чому люди їдуть і їдуть цією дорогою, чому мешканці готелю "Влад", і "Стожар", і "Ніколетта", і "Редісон Блу" не виносять нікому мозок і не їдуть одразу геть, я не зрозуміла, так само як і того, чому там просто не взяти і не прибрати. 5 років не була, краще не стало. Наступні 5 почекаю.