Україна не може обійтися без кредитів МВФ. Перш за все це пов'язано із великим зовнішнім боргом у 127 млрд. доларів, із яких 52 млрд. припадає на короткотермінові виплати, протягом найближчих дванадцяти місяців. Погасити цей борг гривнями неможливо. Для цього потрібна тверда валюта.

Експорті надходження в останні два роки лише трохи перевищують виплати по імпорту. Залишається питання джерела виплати 52 млрд. доларів боргів. Резерви перекрити їх не можуть. Бо їх усього 13 млрд. доларів. А тому в нинішніх умовах утримати ситуацію без нових кредитів неможливо.

Другий принциповий момент. Дорога на ринок приватних запозичень зараз для країни закрита. Єдиним каналом отримання валюти залишився МВФ. Варто зазначити, що всі інші канали (Світовий банк, ЄС, уряди інших країн) діють лише тоді, коли працює програма з МВФ. Водночас це позитивний сигнал для майбутніх приватних інвесторів.

Мушу відзначити ще одну важливу обставину. Кошти МВФ потрібні не для того, щоб просто «залатати дірки», як це звикли робити українські політики. Кредит - лише спосіб отримати передишку, час для прийняття непростих, часто неприємних рішень для усунення причин, що зумовили нинішню боргову пастку, і в подальшому ніколи не звертатися до «швидкої допомоги» - МВФ.

Оприлюднену днями заяву МВФ щодо співпраці з Україною не варто сприймати як відмову надати кошти. Це чітка і очевидна ув'язка виділення коштів з реальними реформами, з рішучими діями, на які так і не наважилися в Україні. Без таких дій користі від грошей МВФ немає. Бо в такому випадку вони лише створюють ілюзію руху, заганяючи проблему вглиб.

Дуже хочеться сподіватися, що в нинішній непростій ситуації українські політики проймуться відповідальністю за країну, відмовляться від популізму, приймуть необхідні для економічного відновлення рішення та продовжать співпрацю з МВФ.