Наближається час «ч», коли Прем'єр-міністр України і весь уряд звітуватимуть перед Верховною Радою України за свою роботу. З цього приводу все частіше лунають прогнози щодо відставки всього уряду на чолі з прем'єр-міністром. Правда, ніхто не відважився спрогнозувати, хто би був кращим за умов останніх двох років.

У зв'язку з можливою відставкою, поширюються багато думок і сценаріїв, більшість з яких спрямовані на збереження чинного ур'яду і прем'єра з заміною окремих міністрів. Однак, дві з них можна виділити як ключові:

По-перше, йдеться про можливу відставку нинішнього прем'єра, а значить і про його можливого наступника. Очолює «список» можливих наступників М.Саакашвілі.

По-друге, активно поширюється думка, що під час агресії не можна проводити дострокові парламентські вибори, а значить не можна не мати коаліції у ВРУ - в разі виходу з коаліції однієї з політичних сил.

Без сумніву, М.Саакашвілі заслужено має дуже високий авторитет і повагу в Україні, чи не найвищий з усіх політиків. Але, заради справедливості, також варто відзначити, що він не формувався в українських реаліях, не має нашої ментальності, а значить об'єктивно не може відчувати всіх ньюансів українського суспільства. У будь-який зручний момент він може повернутися в рідну йому Грузію. І це нормально, додатково заслуговує поваги. Призначення його Прем'єр-міністром України може зіграти «вовчу послугу» і для самого М.Саакашвілі, і для Української держави. Крім цього, призначення прем'єром нашої держави представника - не вихідця з України лише підтвердить світовій спільноті меншовартісність нашої нації - мовляв: «українці не здатні керувати власною державою», що століттями нам і всьому світу нав'язується. В той час, як у нас є не менш талановиті, знаючі державники з досвідом управління, наприклад, Володимир Лановий, чи Богдан Данилишин, чи Олександр Шлапак, чи багато інших, які могли би бути успішним українським Прем'р-міністром України. А для врахування іноземного досвіду - його радниками могли б бути будь-які іноземці.

Загрозливою і навіть небезпечною є думка щодо неможливості дострокових виборів в умовах агресії - в разі виходу з коаліції фракцій. Цю думку можна сприймати як «підготовку» суспільства до творення «ширки». Тут варто наголосити, що вибори є найкращим способом волевиявлення народу - єдиного носія влади. Відомо, наприклад, що після ІІ Світової війни в Італії вибори відбувалися кожного року - доки не обрали прийнятних представників народу. А чим ми гірші? Тут важливо, щоб Верховна Рада України негайно ухвалила нове виборче законодавство, яке б, зокрема, мінімізувало вплив російської агресії.