Щодо Гаванської декларації

Як і всякий людський документ, цей документ має і сильні, і слабкі сторони.

До сильних сторін я відношу ті пункти, які стосуються діалогу християн, захисту традиційних християнських духовних і моральних цінностей (свобода сповідання, шлюб і сім'я, право на життя), наголос щодо християнського коріння Європи, питання захисту християн Бл. Сходу і Півн. Африки від переслідувань.

Пункти 25-27 (про Україну) явно є плодом дипломатичних компромісів з російською позицією і як такі є відверто слабкими.

Але попри ці 10% дьогтю сама Декларація є позитивним явищем. Моє загальне відчуття є таке: пункти, які свідчать і захищають Божу Правду, - матимуть своє продовження і будуть підкріпленні самим життям; а пункти, які є людським мудруванням, залишаться лише для історії.

***

Щоби відчути всю (доберу дипломатичне слово...) невідповідність п. 26 Ватикано-Московської декларації, просто подумки замініть слова "на Украине" словами "в Чехословакии" (1938, 1968), "в Польше" (1939), "в Венгрии" (1953). Або подумки уявіть, що його опубліковано 1941 року.

# 26 «Мы скорбим о противостоянии на Украине, унесшем уже множество жизней, причинившем бесчисленные страдания мирным жителям, ввергнувшем общество в глубокий экономический и гуманитарный кризис. Призываем все стороны конфликта к благоразумию, общественной солидарности и деятельному миротворчеству. Призываем наши Церкви на Украине трудиться для достижения общественного согласия, воздерживаться от участия в противоборстве и не поддерживать дальнейшее развитие конфликта.»

****

До аудиторії:

Якщо хтось побачить дописи від українських греко-католиків, які після прочитання гаванської Декларації мають позитивні коментарі/враження/відчули натхнення, зокрема до ширшого і глибшого порозуміння з МП - прошу тут дати посилання. Бо досі зустрічав коментарі лише в діапазоні від нейтрального до "який жах". Можливо у мене стрічка так сформована чи ще що... А хочеться бачити повноту картини.

P.S. Переважне захоплення послідовників МП пп. 25-27 відзначив.

***

І за третім, тобто # 27 пунктом V&M декларації:

«Выражаем надежду на то, что раскол среди православных верующих Украины будет преодолен на основе существующих канонических норм, что все православные христиане Украины будут жить в мире и согласии, а католические общины страны будут этому способствовать, чтобы наше христианское братство было еще более очевидно».

Ми справді вдячні католицьким громадам України, що вони, на відміну від залюблених у Матушку-Росію дипломатів.va та деяких професійних екуменістів.va, добре розуміють, хто і навіщо розділив та й далі ділить Православну Церкву в Україні. Чим сприяють справжньому, як напр. на Майдані, а не паперовому християнському братству.

А щодо "існуючих канонічних норм", то:

1. Ми лише за. Достатньо Москві визнати підтверджений Вселенським Патріархом факт, що МП отримав владу над Київською митрополю "не за приписами канонічних правил", зректися цієї злочинно привласненої влади - і єднання Церкви в Україні настане дуже швидко.

2. "Існуючих" де? Адже православне і католицьке канонічне право - не одне й те ж.

Якщо у Ватикані справді хочуть допомогти єднанню ПЦ в Україні - з радістю готові запросити спостерігачами в діалозі. Щоб про нас говорили в нашій присутності, бо з часів Мюнхенської змови принцип "вирішувати про нас без нас" дурно пахне. А тим більше і в Законі Божому сказано, що не судять про людину, доки не вислухають її.