Щороку президент США подає конгресу свій економічний звіт. Цей документ обсягом в 3-5 сторінок охоплює найважливіші події та виклики економічного розвитку країни за минулий рік (готується Головою Ради економічних радників). В одному документі зі звітом президента подається щорічний звіт Ради економічних радників президента (заснована 1946 року). В цій доповіді радники президента більш глибоко аналізують найважливіші питання розвитку економіки США.

Найсвіжіший на сьогодні звіт поданий у лютому 2015, тобто рік тому. Невдовзі буде опубліковано новий. Напередодні нової публікації роботи про стан економіки США цікаво подивитись на попередній і підготувати порівняльну базу для наступного аналізу. Про що ж писав президент США рік тому в економічному звіті? З яких глав складався звіт його радників? І про що йшлось детально в одній з них?

Вже рік тому президент Обама зазначав, що США якщо не подолали, то принаймні вийшли з рецесії й заклали фундамент до нового економічного ривку. Нові робочі місця створювались з рекордною швидкістю, починаючи з дев'яностих років. Безробіття впало до найнижчої відмітки за останні шість років. Зменшуючи залежність від імпортованих енергоресурсів та розвиваючи альтернативну енергетику, Штати стали №1 в світі по видобутку нафти, газу та вітрової енергії.

Виклики, що стоять перед економікою країни є фундаментальними. Передусім для США все ще не є самим собою зрозумілим, що родини з працюючими батьками можуть забезпечити себе домівкою та страховкою на охорону здоров'я, а також заробити на пенсію. Крім того, вища освіта або коледж - як люблять її називати самі американці - є дорогим задоволенням. З переходом економіки на новий рівень розвитку американці, що не матимуть коледжу за своїми плечима, будуть приречені на життя без перспектив.

США є єдиною індустріально розвинутою країною світу, що не гарантує працівникам оплаченого лікарняного листа чи відпустки по догляду за новонародженою дитиною. До того ж мінімальна заробітна платня (7,25 дол. на годину) є в реальних показниках на 20% нижчою ніж за президента Рейгана. Прогодувати родину за таких заробітків неможливо.

Таким чином США стоїть не лише перед завданням підвищення мінімальної ставки оплати праці, але й створення високооплачуваних робочих місць (як для робочих спеціальностей, так і для білих комірців). Це означає пожвавлення економіки з одночасними програмами підвищення кваліфікації для вже працюючих людей.

Отже питання залучення інвестицій є актуальними не лише для України та інших нестабільних економік, але й для США. На цей виклик президент Обама пропонує відповісти покращенням інфраструктури (сучасні порти, потужні мости і дороги, швидкий та безкоштовний інтернет у кожній громаді, чиста екологія) та удосконаленням податкового законодавства (спрощення процедур, зменшення навантаження і вичищення від можливостей уникнути сплати податків). Крім того США визнають необхідними інвестиції в науку та інновації, що забезпечить країні проривний шлях розвитку. Укладення торгових угод в Атлантиці та Тихоокеанському регіоні покращить стосунки з торгівельними партнерами і в решті-решт позитивно вплине на добробут населення.

Наразі США втрачають пальму першості як країна-магніт для кращих іммігрантів. Цей недолік також планується усунути.

Звіт економічних радників складається з семи глав і додатків до них. Сам лише список глав чітко говорить про пріоритети розвитку країни: Економіка середнього класу - роль продуктивності, нерівності та залучення (Глава 1), Минулий рік та майбутні роки (Глава 2), Досягнення та виклики ринку праці США (Глава 3), Економічний аспект створення робочих місць, сприятливих для сімейного життя (Глава 4), Реформа оподаткування бізнесу та економічне зростання (Глава 5), Енергетична революція: економічні вигоди та фундамент енергетичного майбутнього з низькими викидами вуглецю (Глава 6), Сполучені Штати в глобальній економіці (Глава 7).

Типовий, в принципі, набір для досягнення економічного зростання. Щоправда, постає питання якості самого зростання та рівня проблем, що вирішуються. Особливою видається Глава 4, що присвячена культурі створення робочих місць та умов праці, які б сприяли сімейному життю працівників. Американський президент не має жодного законодавчого впливу на це питання (регулюється законодавством штатів та місцевим самоврядуванням). Отже він може впливати на цей процес лише як просвітник та авторитет. Погляньмо, чи вдається це містерові Обамі.

За останні декілька десятиріч американська родина зазнала великих перемін у ролях, що відіграють її члени. По перше, жінки працюють і заробляють майже стільки ж, скільки і чоловіки. Станом на 2013 рік 45% середньостатистичного бюджету американської родини приносила жінка. І якщо в жінок залишається ще потенціал зростання як робочих годин, так і заробітку, то чоловіки вже виявляють тенденцію працювати менше. Адже при рівних заробітках робота по господарству, догляд за дітьми та літніми вимагає рівної участі обох партнерів в шлюбі. По друге, жінки стають все більш освіченими. Можна сказати, вони стають більш освіченими за американських чоловіків. Ступінь бакалавра у США отримує більше жінок ніж чоловіків. Також більше жінок ніж чоловіків йдуть здобувати вищі наукові ступені. В той самий час зростає кількість сімей з дітьми, в яких працюють двоє дорослих. Станом на 2014 рік таких сімей було більше за 60%.

Такі зміни у житті американських родин вимагають від двох батьків бути здатними доглядати за дітьми та старшими чи хворими членами сімей. І тут американське законодавство виявляється непристосованим до нових викликів. Більш того, цю проблему не можна вирішити прийняттям одного федерального закону. Питання трудового розпорядку, дисципліни та правил - прерогатива законодавства штатів та місцевих громад. Цікаво, що навіть штати і місцеві громади часто-густо змагаються за право визначати правила гри щодо умов праці.

Як же поводять себе за таких умов родини? У порівнянні з 1965 роком татусі стали менше працювати (на 4 години в тиждень) та більше доглядати за дітьми (теж на 4 години в тиждень) і працювати по дому (на 5 годин в тиждень). При цьому опитування громадської думки показують: як жінки, так і чоловіки вважають, що татусям треба більше приділяти уваги дітям і дому ніж вони це роблять зараз.

За таких умов виникає конфлікт між родинними та професійними зобов'язаннями. У 2008 році 60% татусів відзначали, що вони фактично постали перед таким конфліктом. Вирішення проблеми лежить у площині створення гнучких (в часі і просторі) робочих місць, а також внесення змін до місцевого законодавства. Під гнучкістю робочого місця передусім розуміють спроможність працівників переміщати своє місце роботи в часі та просторі за рахунок дистанційної роботи, альтернативних робочих годин, можливості працювати з неповним навантаженням та ін.

Щодо законодавства, то у США діє закон про надання неоплачуваної відпустки по догляду за хворими членами сім'ї включно з доглядом за новонародженими. Але цей закон не охоплює всіх працюючих. Щоб отримати таку відпустку слід пропрацювати на одному місці роботи більше року. Крім того, під його дію не підпадають фірми, в яких працює менше 50 чоловік, а також працівники, що заняті неповний робочий день. Отже, одна третина працюючих американців не може скористатись наданими вигодами. В той самий час серед працівників, що мають право отримати відпустку, є значна доля людей, що не може собі цього дозволити. Це - найбідніші американці для яких кожен зароблений долар має величезне значення для забезпечення основних потреб.

Проблема перетворення неоплачуваної відпустки по догляду на оплачувану вирішена лише в деяких з найбагатших штатів. Каліфорнія, Род Айленд та Нью-Джерсі фінансують такі відпустки за рахунок фондів захисту від втрати працездатності. Ці фонди наповнюються відповідним податком (приблизно 1% від зарплатні), що збирається на рівні штату. Можливість оплати відпустки по догляду вивчають федеральний Округ Колумбія, Массачусетс, Монтана і Вашингтон. Програми по підтримці на випадок втрати працездатності діють також у Нью-Йорку, Пуерто-Ріко та Гавайях - отже й ці штати (території) могли б запровадити у себе аналогічні відпустки.

Так само й оплачуваний лікарняний не є нормою в усіх штатах США. Станом на 2014 рік законодавство про оплачуваний лікарняний існувало лише в Коннектикуті, Окрузі Колумбія, Каліфорнії та Массачусетсі. Також незалежно від своїх штатів програми про оплачуваний лікарняний ухвалили такі міста як Сан-Франциско, Окленд, Сіетл, Портленд, Орегон, Нью-Йорк, Джерсі-Сіті та Ньюарк. Іще у двадцяти штатах та містах ведуться кампанії по запровадженню таких законів. Щоправда, принаймні десять штатів США заборонили своїм містам незалежно приймати закони про надання оплачуваних лікарняних.

У звіті радники американського президента доводять корисність запровадження законодавства й культури створення таких умов праці, що би сприяли виконанню працівниками своїх сімейних обов'язків. Також важливим є надання можливості доглядати за своїм здоров'ям та здоров'ям близьких. На користь цього наводяться наступні аргументи:

- хворі працівники, що знаходяться на лікарняному, швидше одужують самі та не стають джерелом інфекції на підприємствах

- якщо батьки доглядають за хворими дітьми, то й діти швидше одужують

- надання можливості по догляду за членами родини дозволяють працівникам концентруватись на своїх завданнях під час роботи

- гнучкий робочий графік залучає кращий працівників та втримує їх довше на одному робочому місці

- працівники, що бачать гарне ставлення до себе, відплачують компаніям гарною роботою

- дослідження показують, що отримання оплачуваного лікарняного не має негативного впливу на прибутковість підприємств

- отримання можливості догляду за новонародженим сприяє здоров'ю як матері, так і дитини

- діти, за якими доглядають матері в перші місяці життя, більше заробляють у дорослому віці

- надання гнучкості робочого місця, а також оплачуваних лікарняних є формою компенсації праці, так само як зарплатня чи внески в пенсійні фонди. Розуміння цього надає роботодавцям додаткових можливостей у відборі та утриманні кваліфікованих кадрів.

Отже, президент Обама намагається переконати роботодавців та законодавців на рівні штатів і міст, що сприятливі для родинного життя робочі місця є вигідними для всіх. Від запровадження відповідного законодавства і культури виграють як самі працівники, так і роботодавці і зрештою економіка США. У випадку запровадження такої політики економіка США буде здатна зростати і надалі. Адже лише подолання нерівностей у працевлаштуванні мужчин і жінок може принести до 9% зростання ВВП.

Для українок та українців є нагода порадіти тому, що наше законодавство в аспекті захисту інтересів працівників не відстає від законодавства США. Спільною зі США є проблема здатності працівників скористатись своїм правом на лікарняний чи відпустку по догляду членів родини, а то й на загальну відпустку. Гнучкість робочих місць потроху в нас приживається передусім завдяки проривним фірмам в галузі ІТ.

Залишилось мало: переконати економічних радників президента Порошенка та самого президента в тому, що створення рівних умов праці та її оплати для чоловіків і жінок, удосконалення та ефективна робота законодавства про соціальний захист, а також створення культури гнучких, сприятливих родинному життю робочих місць є важливим фактором економічного зростання України.