Художник-графік Тамаз Аваліані вже кілька років живе в Україні, і зараз його картини, зібрані у виставку "Парадокс", можна побачити у затишній галереї Tauvers Gallery international у Києві, на вулиці Ольгинській, 6. Майже в кожного відвідувача реакція на картини приблизно однакова: "Як, невже це можливо намалювати ручкою?! Та це ж фотографії!" Але ні, таки й справді – звичайнісінька собі кулькова ручка, поєднана з неймовірним талантом і дивовижною працьовитістю художника.

Як вдалося з'ясувати порталові Мегаполіс, Тамаз останні п'ять років мешкав у Львові. Там також проходили його виставки. Як зізнається сам художник, українську мову вивчив за півроку, і це було зовсім не складно. Щоправда, друзі-львів'яни й досі думають, що Тамаз українською не розмовляє.

Життя в Україні виявилося для графіка водночас і комфортним, і вигідним: тоді як у рідній Грузії продалося всього з десяток картин, за перший тиждень виставки у серці Галичини відвідувачі придбали 35 полотен! Пояснюється це культурними особливостями. Як розповідає Тамаз, у Грузії він більше роздаровував картини друзям, тоді як у новій країні знайомих менше, тож і продажі покращилися.

Чому саме кулькова ручка? Тому що саме цей інструмент найбільше до вподоби художникові. Тамаз каже, що так діє і стосовно всього іншого у своєму житті: не варто працювати з тим, що не до душі.

Художник підкреслює, що всілякі пояснення творчих людей на кшталт "відсутньої музи" – це пусті відмовки, за якими маскується звичайнісінька лінь. Тамаз же працює щодня, не чекаючи особливої нагоди, бо твердо знає, що насправді тему для картини можна знайти в будь-чому. Хоча ні, не так: радше щоночі, адже творча активність графіка спадає десь аж о п'ятій-шостій ранку.

Цікаво: Тамаз до того, що довкола, невибагливий. Якщо запрацюється, може заснути просто в робочому кріслі. Та й на відпочинок багато часу йому не потрібно, іноді достатньо всього години, аби він знову був на ногах. "Мистецтво замінило для мене все. Мої картини – це моє кохання, мої діти, моя робота і моя пристрасть..." – запевняє митець.

Картини Тамаза Аваліані не мають назв. Художник вважає, що не варто нав'язувати глядачеві свого розуміння. Однак саме певна ідея передує створенню полотна. Цікаво, що жодна картина не закінчується первинним задумом, а фактично малює сама себе далі, доповнюючись все новими деталями і штрихами.

Великого значення Тамаз надає очам, рукам і обличчям. Очі дивляться на глядача з кожної картини (навіть якщо їх там не видно), бо, як пояснює графік, процес сприйняття твору взаємний: глядач дивиться на картину, а картина неодмінно спостерігає за глядачем.

Глибина думки, показана на картинах графіка, цілком гармоніювала б із книжковим текстом. Однак гонорари, які пропонують видавництва, надто низькі для постійної співпраці. Хоча незабаром світ побачить спільний проект Тамаза Аваліані та поета Віктора Нагорного – це будуть ілюстровані поезії. А вірші, до речі, каліграфічно напише сам автор.

Тамаз ніколи не малює з живих моделей, оскільки неможливо змусити людину позувати упродовж місяця. Навіть якщо замовляють портрет, то графік створює його на основі фотографії. Однак не всім картинам потрібен місяць для народження. Деяким достатньо тижня чи й кількох днів. Від чого це залежить, Тамаз і сам не знає. Але каже, що на створення одного полотна потрібно близько 80 чорних ручок.

Як стверджує художник, чорні кулькові ручки мають вісім відтінків. Чорний колір – це тепло, яке ніби зігріває собою холодне біле тло.

На своїх картинах Тамаз часто зображає музику. Це може бути інструмент чи ноти, або ж просто своєрідний ритм, який обов'язково є в кожній його картині. І хоч Тамаз не чекає натхнення, однак пише картини під мелодійні ритми джазу. Для цього він на своєму телефоні встановив спеціальну програму – джазове радіо.

Що ж до морської тематики, то її можна простежити на багатьох картинах художника. Однак це не тому, що Тамаз навчався на моряка, а завдяки дитинству і юності, проведеним у мальовничому морському Батумі.

Знакова робота Тамаза Аваліані вже знайшла свого власника. Крім того, нині вона прикрашає зворот візитівки художника. Та, як зізнається графік, відтворити роботу не може, хоча намагався вже кілька разів.

Остання картина Тамаза Аваліані автобіографічна. На ній зображена постать художника, який сидить і дивиться на чисте полотно. Як пояснює графік, ця картина ще не завершена, але однозначно символізує життя з нової сторінки. Згодом виявилося, що жодну роботу з представлених на виставці художник не вважає доведеною до кінця. Тож цілком можливо, що коли ми відвідаємо наступну виставку Тамаза, знайомі картини дещо зміняться. А тим часом вже через кілька днів унікальні полотна графіка поїдуть завойовувати серця парижан...