Минулого тижня весь світ був поставлений на вуха фіксацією гравітаційних хвиль американським проектом LIGO. Однак чомусь замовчується той факт, що Україні є чим похвалитися в даному питанні.

Почнемо з американців. Попри всі їх досягнення, важко не помітити, як нудно і не цікаво все в них відбувається. Хотіли побудувати величезну установку для уловлення гравітаційних хвиль, витратили $ 600 млн. І побудували, а потім ці самі хвилі зафіксували. Ну ось кому це може бути цікаво? А як же відкат, розпил та занос? Чому установка коштувала на мільярд (краще дві), чому будівництво було доручено не лівій фірмі з Віргінських островів, близький до якогось товариша, а то й може сусіда президента? Чому не закуповували обладнання значно дорожче, як ті самі вишки Бойко? Чому в процесі будівництва ціна не зросла до трьох мільярдів? У нас он якийсь міст через Дніпро коштує дорожче, ніж вся їх суперсучасна наука. Відсталі американські товариші, не бачать тонкощів, за деревами не помічають лісу. Замість того, щоб думати про норму відкату, думають про якусь фундаментальну науку. Ну і взагалі, що може бути банальніше, ніж побудувати прилад для реєстрації гравітаційних хвиль і їх зареєструвати. Синки, вчіться у наших. От у нас вже давно почали будувати Велику східну стіну на кордоні з Росією. І що? Ото ж бо і воно. А ви говорите, гравітація.

Тобто як, сама ідея про якісь хвилі, викривлюють час і простір, вона, звичайно ж, непогана. Ви ці хвилі самі можете спостерігати і не просто спостерігати, а навіть бачити їх чудодійний вплив. Ось голова уряду Арсеній Яценюк був активним борцем з «регіональним» режимом Віктора Януковича, полум'яно виступав проти корупції, закликав до реформ і подальшого європейського шляху розвитку України. Отримав пост голову уряду, назвав свою команду урядом камікадзе, мовляв, немає пророків у власній Вітчизні, а реформаторів ніде не люблять. А потім пройшла хвиля якийсь найміцнішої гравітації, яка так спотворила і час і простір настільки, що ось вже майже два роки як Яценюк - прем'єр, але з реформами якось не склалося, колишні «регіонали» знайшли стежки до уряду, який продовжує працювати в ручному режимі, бо так же приємно тримати руку на пульсі, отримуючи від цього якісь імпульси.

Або от президент Петро Порошенко, який обіцяв покарати одіозних діячів режиму Януковича, знову ж таке реформи, подолання корупції та економічне зростання. Сів у крісло і знову якась неймовірно потужна гравітаційна хвиля і ось вже всі діла проти команди Януковича провалені, корупція квітне та пахне, в економіці зростає тільки курс долара до гривні, а голова держави скаржиться на росіян і війну. Ну хіба не красномовний доказ існування якоїсь специфічної української гравітації.

Звичайно, постає питання про її природу. З чого складаються ці могутні хвилі, які відбивають у політиків бажання щось робити, окрім, як сидіти на потоках, залишають без пам'яті, а часто і здорового глузду, спонукають ставити всюди своїх друзів і товаришувати с колишніми ворогами. Передові українські вчені-гравітологі, з числа антикорупційних журналістів, стверджують, що в основі української політичної гравітації практично завжди лежать гроші. Бажано готівка, краще у великих купюрах, щоб зручно було переміщати в часі і просторі, не залишаючи слідів. Ну тобто як, сліди то залишаються завжди, але мало їх зафіксувати, чим займаються вчені-журналісти, потрібно їх ще інтерпретувати і довести до суду, чим повинна, в ідеалі, займатися прокуратура, бажано Генеральна. Але у нас Генпрокуратура не досліджують місцеву гравітацію, а часто очолює її, перебуваючи, якщо можна так висловитися на гребені хвилі.

Звичайно, всякі західні товариші звертають увагу на те, що вся Україна вже настільки загрузла в гравітації, що може схлопнутися, як держава. Загрожують навіть більше грошей не давати, але наш президент, як великий фахівець з місцевої гравітації, все нарікає на росіян і обіцяє, що ось-ось почне боротися з цією самою гравітацією, тільки дайте спочатку грошей. Захід може і дасть, в рамках експерименту за тим, як велика (по площі) і європейська (географічно) країна перетворюється в чорну діру. Отже нам можна радіти, що Україна є передовим науковим об'єктом, на кшталт того ж LIGO чи Великого адронного колайдера. Тільки якщо перші допомагають людству зрозуміти, що є буття, то ми, допомагаємо зрозуміти, як не має бути.