Вбито (знайшли мертвим у власній квартирі  26 липня 2015 року – UAInfo) ідеолога "Азова" Ярослава Бабича. Аваков може спати спокійно. А ми?

Це також розповідь про "троянських коней" e добровольчих батальйонах, які мають завдання підривати ці структури зсередини, аби усувати небезпеку для системи. Нам не все одно і ми хочемо знати правду.

Півроку тому мене шокувала смерть Ярослава. За день до його "самогубства" ми списувались у ФБ. Я мала за кілька днів з ним зустрітись. Не встигла.

Я написала, що не вірю в таке "самогубство" й чекала, що слідство розслідуватиме і знайде винних у цьому злочині. Тим паче, що було відкрито кримінальну справу за ст. 115 ч.1 ККУ "Умисне вбивство". Минуло понад півроку. Тепер очевидно, що слідство всіма силами гальмує розслідування й приховує подробиці вбивства навіть від родини.

Тому я хочу викласти факти й проситиму поширення інформації, аби знайти людей, які зможуть допомогти розібратись у цій справі. 

Пам'ятаєте, як пролетіло повідомлення про загадкову смерть Ярослава, але без особливих подробиць? Азовці сором"язливо ховали очі й намагалися не поширювати інформацію. Адже це "самогубство" було візуально підлаштоване під нещасний випадок через "сексуальні ігрища з мотузкою".

Як правило, військові приховують "негероїчну смерть", на кшталт бійки в притоні у повій або від садо-мазо розваг. Про це соромно говорити. Саме на це й було зроблено ставку у випадку з дивним "самогубством" Ярослава.

Факти. Дружина Ярослава Лариса Бабич говорила, що зідзвонювалася з чоловіком напередодні 24.07.2015, коли він повертався з Карпат до Києва, де проходив вишкіл азовців.

– Він був у доброму гуморі, мав купу планів, – розповідала вона. – Хіба, поскаржився, що 16-годинний переїзд за 30-градусної спеки дався взнаки, тому він має єдине бажання – відіспатися, бо завтра має кілька важливих зустрічей. На кінець розмови сказав: "Приїду додому, прийму душ, наберу".

У сім"ї було правило – повідомляти місцезнаходження. Але вона так і не дочекачася його дзвінка. Подумала, що просто втомився і заснув. Коли наступного дня він не вийшов на зв'язок – захвилювалась і попросила азовця, який мешкає в Бучі, подивитись, чи є Ярослав у квартирі. Можливо, йому стало погано.

Азовець пішов до будинку і повідомив, що в деяких вікнах горить світло, відчинено вікна на провітрювання, але ніхто не відповідає, двері зачинено зсередини. Прийняли рішення знайти медвежатника і зламати замок. Один із азовців зайшов до квартири і повідомив, що Ярослав повішений на шведській стінці.

За свідченнями азовців, вони чекали перед входом до квартири на приїзд міліції. Ярослава знайшли повішеним у дитячій кімнаті, на шведській стінці, перед трьома портретами власних дітей та купою дитячих іграшок навколо. На початку слідства ще можна було припускати, що чоловік самовдовольнявся в такий спосіб. Але...

Чоловік мав трьох дітей і дружину, яка жодного разу за 15 років не застукала його за такими "еспериментами" і не бачила ніяких синців на шиї. Вам будь-який фаховий сексопатолог підтвердить, що такий вид сексуального задоволення важко приховати. Ба навіть більше, як правило, такі чоловіки дуже рідко можуть отримати задоволення в інший спосіб і зазвичай роблять це разом з партнеркою. Та зі слів Лариси нічого подібного не траплялось.

Зрештою, навіть якщо б він самовдовольнявся в такій спосіб, то навряд чи в дитячій кімнаті. Це психологічно несумісні речі, тут убивці недоопрацювали. Але шведська стінка, де можна було "повісити", була лише там. І лебідку довелося також із собою принести, бо в господарстві її не було.

Крім того, в коридорі стояла пляшка недопитого пива, хоча Ярослав взагалі не вживав спиртного, бо мав виразку шлунку і спиртне було категорично заборонено. Колеги, які їхали з ним разом із Карпат до Києва, сказали, що Ярослав не купував пива дорогою додому. Чоловік, який проживав три тижні в Карпатах в одній кімнаті з Ярославом, також підтвердив, що Ярослав жодного разу пива не вживав. Дружина передала слідчим футболку Ярослава, яка була облита якоюсь спиртовою настоянкою, але на неї особливої уваги не звернули, як і на інші факти.

Я вірю Ларисі, що це не може бути нещасний випадок на сексуальному підгрунті, бо якщо б вона мала таку підозру, то,звичайно, й реакція була б інакшою – сховати інформацію і не розповідати нікому, аби про це не дізнались родичі, сусіди, діти. А їй болить і вона обурена, що так підло вчинили з її чоловіком і хочуть змусити її замовкнути.

Вона розповідає, що коли вона зі свідками приїхала до бучанського паталогоанатома Н. Є. Іванченко, та зустріла їх такою фразою: "Что вы ко мне тут ездите, а то ты не знала, что твой муж увлекался всеми этими сексуальными играми; но будь умной, я понимаю тебя как женщина и не буду выносить этот позор, не напишу это в отчете".

– І от тільки тоді я зрозуміла в чому річ, – згадує Лариса. – Вона мені прямо запрпонувала мовчати. Зі мною був також брат Ярослава і моя подруга, ми почали з"ясовувати, що цей паталогоанатом несе, як вона сміє подібне пропонувати, і в цій перепалці вона нам видає: "А что вы тут кипишуете? Я писала то, что мне говорили сверху с подачи ваших же".

Вона розповідає, що на допиті у слідчого, були також були запитання, на кшталт: "А чи одягав ваш чоловік жіночу білизну, а чи були в нього якісь нездорові сексуальні вподобання, чи не читали ви "50 відтінків сірого" і так далі? І принципово не показували фото з місця події. А потім, таки показали.

– Я побачила якусь накручену, незрозумілу для мене конструкцію, я навіть тоді не зрозуміла, що це імітація сексуального збочення, бо навіть таких підозр у мене не виникало. Але я миттєво помітила відсутність прикрас на тілі чоловіка, і одразу поставила запитання слідчому, чи є зниклі прикраси в списку вилучених речей? У списку вилучених речей прикрас не виявилося.

Дружина Ярослава подала чотири клопотання про визнання її потерпілою стороною, та отримала чотири відмови. Це не дає можливості мати доступ до справи, щоб ознайомитись з експертизами та здійснювати паралельне розслідування.

Спробуємо відтворити події. Втомлений Ярослав повернувся з місячного вишколу в Карпатах. Напевно, до нього прийшли знайомі, бо чужим він би не відчинив дверей о такій порі, слідів бійки в квартирі не було, й недопите пиво свідчить про, як мінімум, одного відвідувача.

Але щоб приспати чоловіка потрібно було двоє: один відволікає, а другий заходить ззаду і прикладає хустинку з хлороформом. Потім його роздягли, зняли прикраси і повісили. Таким чином, вирішили підкинути слідству оригінальну версію, про яку мовчатимуть рідні, аби не осоромитись.

Патологоанатом міг би знайти сліди хлороформу під носом, якби ретельно проводив експертизу. Могли б знайти й чиєсь волосся чи додаткові синці. Але товариші з "Азова" її попросили цього не робити. Про що вона й сказала дружині.

Як відомо, "Азов" створювали під юриздикцією МВС. Вадим Троян – один з керівників штабу "Азова" й на той час очільник управління МВС Київщини обіцяв сприяти слідству. Але за фактом, відбулось зворотнє.

Вадим Троян

За кілька днів невідомі видалили обліковий запис Ярослава Бабича у Фейсбуці, його пошту і телеграм. Технічно це можливо було зробити через телефон, який знаходився на той час в правоохоронних органах.

Фактично була зачищена вся інформація, яка могла б допомогти слідству. Якби це було "самогубство" чи "нещасний випадок", навіщо було так оперативно позбуватися доказів?

Цікавий факт, у 2008 році, коли Вадим Троян не був на таких високих посадах, Ярослав Бабич був його адвокатом і захищав його в справі "Марш патріотів, зіткнення з міліцією".

Тобто, коли Троян мав проблеми – Ярослав його відстоював, але коли трапилась трагедія з Ярославом – Троян виявився таким собі "троянським конем" в "Азові".

Крім того, самі азовці попросили дружину мовчати, бо йде війна й не потрібно підіймати хвилю, мовляв, ми допоможемо слідству й розберемось, що сталось. Пройшло понад півроку. Нічого.

Проаналізувавши факти, можна висувати дві версії:

По-перше, Ярослав міг стати комусь на заваді в "Азові". За місяць до смерті Ярослав з ядровими азовцями хотів йти з організації через невідповідність діяльності організації заявленим цілям.

Останнім часом, ідея визволення країни підмінялась банальним заробітчанством, як то в ситуації із зустріччю Фірташа і паралельним дописом-страшилкою від Авакова. Працювала група Боцмана.

Лідер "Азова" Андрій Білецький усе більше дослухався до людей, які приносили гроші, а не ідеї. З"являлись спонсори з темним минулим і не зовсім шляхетними цілями. А потім за фінансові пожертви "благодійники" просили надавати певні "охоронно-рейдерські" послуги.

Наприклад, незрозуміла роль в "Азові" сімейства Зваричів, які мають интерес до АТЕК. Така проблема є фактично в багатьох добровольчих батальйонах.

Саме через це Ярослав і хотів фінансової незалежності аби мати чисте політичне майбутнє, і шукав фінанси для бійців. Тоді Білецькому вдалось переконати Ярослава не йти з "Азова", мовляв, помилки можна виправити.

Але хлопці з "Азова" кажуть, що від ідейності в організації залишаюється все менше, а Ярослава вже немає, щоб утримати позиції. Багато азовців патріотичних поглядів, яких із легкої руки Ярослава залучили в "Азов", пішли з організації.

Відомо, що Ярослав, одразу після Майдану, очолював мобільзаційний центр "Азова" і формав группи добровольців в АТО, а також брав участь у справі матеріального забезпечення бійців.

"Азов" був одним із найбільш чітко структурованих та ідейних батальйонів із потенційним політичним майбутнім.

По-друге, ми неодноразово сперечалися з Ярославом про зміну системи влади в країн, він мав інше бачення, як це зробити. Включно до силового протистояння, захоплення влади і встановлення військової диктатури на перехідний період, коли керівництво країни очевидно здає національні інтереси.

Я знаю, що на тому етапі це були не просто розмови безсистемного мрійника, а плани одного з ідеологів добровольчої військової організації. Через його руки пройшли сотні бійців, йому довіряли, і він чудово вмів працювати з їхньою мотивацією.

Тому він априорі був небезпечний для влади і перебував під пильним спостереженням. Аби самозберегтись система має усувати тих, хто їй загрожує.

За останні два роки в Україні трапилася не одна така загадкова смерть. Нерозкриття таких злочинів і незмінність Авакова породжують підозри, які потрібно спростовувати виявленням і покаранням винних, або ж відправити міністра у відставку.

Арсен Аваков

Справу вочевидь намагаються замовчати. Якщо такі справи не будуть розслідуватись і надалі, то подібних загадкових смертей ставатиме все більше, бо кількість незадоволених і здатних чинити опір системі росте.

Прошу допомоги і в розслідуванні, і в поширенні інформації журналістів, слідчих, волонтерів, бійців, громадських активістів. Всіх, хто вважає, що безкарність породжує нові злочини.

Бо якщо слідчі не розслідують злочини, а приховують факти, навіщо ми утримуємо такий штат правоохоронців? Де гарантія, що завтра хтось із наших близьких не потрапить в таку ситуацію і родичів не ганятимуть всіми колами пекла?