Весь 2014 рік не відпускало збудження. Від надії, від страху, від болю, від сили, від безпорадності, від розмаху крил та причетності.

Не відпускав Майдан, навіть коли дивився на тебе з монітора. Кричав до тебе або шепотів, стріляв по тобі, хоча падали замертво інші. І лице Нігояна, іконописне та прекрасне, не відпустить ніколи. Так, може, це попсово та символічно, бути першим агнцем, але він так і залишається нервовим спазмом, котрий ковтаєш разом із непролитими сльозами, і не забути ніколи. Не забути ніколи незнану тобою за життя людину.

Доба в ті часи була дивною, інколи можна було збагнути, котра година, відстежуючи пересування сил Беркуту, здивовано фіксувався час: перша ночі, півчетвертої, шоста ранку.

Потім не відпускав і не відпускає Крим, Одеса, Іловайськ, Волноваха, Піски, Маріуполь, та й будь-який цвинтар, де множилися могили під українськими стягами, могили тих, кого забрала ця війна. Ніколи так довго я не думала про кольори прапора УПА, чорний колір жалоби та пов`язок та чорних проваль під очима у вдів та вдівців, червоний - крові та пристрасті.

Всі ці рани є на наших тілах, є в наших душах, навіть тоді, коли ми начебто пробуємо відсторонитися або бути непричетними.

Все, що переживає країна, позначається на кожному та кожній з нас. Неважливо, який бік барикад хто обрав. Неважливо, кого першим проклинає, а в кого просить про милість та спасіння.

Жодна рана ще не перетворилася на шрам, і запросто може початися сепсис. Ніхто нікого не лікує, хоча пропонує як в недобросовісній рекламі начебто якісні ліки. Проковтни пигулку - та засни, все буде добре. Без переливання крові, без госпіталізації, без іноземних антибіотиків, без місцевих магічних трав, без зусиль та віри в себе. Проковтни - засни. І все буде добре.

Багато хто з нас живуть як підірвані, зруйновані хати та будинки. Без дахів, без тепла, без любові. Спробуй заснути без любові. Спробуй заснути, коли такий холод.

Можна вірити, а можна не вірити Бога. Як і в енергію. Як і в невідворотність.

Але той, хто винний в смерті невинної людини, той, хто топчеться пам`ятю, той, хто використовує, той, хто вірує в нездоланну корупцію, власні кошти та недоторканість, вночі не раз прокинеться загорнутим у піт, бо обов`язково зустріне тих, хто пішов з цього життя під час буремних подій, і тих, хто залишився тут з пам`ятю та болем, що них не можна проковтнути.