Чи проводила держава Україна дослідження складності отримання візи для іноземного туриста? Чи потрібні в Україні хостели, готелі, малий туристичний бізнес? Чи реформується система і чи взагалі вона змінилася за 25 років чи і далі відтворює існування радянського союзу? Це невеличке приватне дослідження, ймовірно, дасть вам відповіді на ці питання. Буду вдячний за поширення і обговорення цієї проблеми.

Кілька прикладів, як могло б бути, якби совок було б справді демонтовано не тільки в назвах вулиць і пам'ятників, і якби було б підтримано всесвітній тренд лібералізації візових правил і щорічного росту туризму:

1. Грузія. Після трояндової революції для більшості країн світу віза до Грузії була відмінена, термін перебування без візи подовжений до 1 року. В Грузію можна отримати електронну візу за кілька годин, вона приходить онлайн, існує лише 3(!) країни світу, для яких ускладнене отримання грузинської візи: Венесуела, Сирія, Нікарагуа.

2. Малайзія. На початку 2000-х Малайзія відмінила візи для більшості країн світу, крім десятка найбідніших із середньої Африки і Ізраїлю, який не має дипломатичних відносин з мусульманською державою. Минулого року Малайзія увійшла у п'ятнадцятку найбільш туристичних країн світу, перетворилась на лідера регіону і обігнала розкручений Таїланд. Відмінила Малайзія і візи для українців, а Україна досі цього не зробила у відповідь, хоча за рівнем доходів населення малазійці вже в п'ять разів (!) багатші за українців.

Віза в Україну:

1. Одноразова коштує мінімально 100$. Віза потрібна навіть для громадян Сінгапура, Австралії, Нової Зеландії і інших в десятки разів заможніших країн світу. Її мають виготовляти протягом двох тижнів (на практиці - не менше місяця). Є прискорена процедура (3 дні, що на практиці - 2 тижні) і багаторазова віза, що коштує 200$, її отримують протягом двох тижнів. Описані сроки українські консульства зривають майже завжди, чим часто ставлять туристів до України в безвихідне становище.

2. За візу в Україну іноземцями зафіксовані факти давання хабарів протягом останнього року. Чому вони не зверталися в прокуратуру? А прокуратура приймає заяви англійською? В неї є сайт англійською? Туди можна звернутися, надіслати електронну скаргу? Про це знають іноземці? 100$ офіційно + 100$ у паспорт - і у вас прискорене отримання візи. Я відвідав 54 країни, у мене не було жодного такого інциденту, злість і сором - відчуття, які доводиться переживати, коли про це говорять іноземці, які потрапили в Україну саме так.

Коротка передісторія.

1. Як отримати громадянину Шрі Ланки візу до Європейського союзу? Дуже легко. У консульстві країни ЄС протягом тижня (на практиці кільком громадянинам Шрі Ланки німецьку і італійську візу видавали за 3-4 дні).

2. Як отримати візу до Шрі Ланки громадянину України? Можна онлайн за 20 хвилин заповнити анкету і оплатити 35$. Можна прямо на кордоні. Для цього не потрібно жодних документів, крім зворотнього квитка і 40$. Шрі Ланці потрібні туристи, навіть з такої бідної і небезечної країни, у якій вже два роки триває війна і існують неконтрольовані території, як Україна.

3. Для більшості країн світу у Шрі Ланки є 2-ох денний безкоштовний транзитний штамп. Для громадянин України також. Це збільшує транзитний потік через аеропорт Коломбо. В Україні транзитний потік через п'ятірку міжнародних аеропортів, побудованих за державні гроші, нікому не цікавий.

Непотрібне консульство.

1. Громадянин Шрі Ланки захотів поїхати в Україну. В Коломбо існує українське консульство, але візи воно не видає. Якщо там дуже "попросити" - звідти напишуть рекомендованого листа до консульства в Делі (Індія). В Коломбо також проінструктують, які документи громадянину потрібно зібрати, аби підготуватися до візиту в Україну.

2. В консульстві у Делі громадянину Шрі Ланки скажуть, що консульство в Коломбо вони "не знають", рекомендаційні листи від них викидають на смітник і інструкції, які вказані на сайті консульства у Делі плюс ті, які були видані консульством у Коломбо - неповні.

Підготовка до отримання візи в Україну.

1. Якщо іноземець хоче отримати туристичну візу і в нього немає контактів громадських організацій, які могли б його за "спрощеною процедурою" запросити, слід знайти фізичну особу, яка піде в Міграційну службу при МВС України робити запрошення. Сайт служби, що видає іноземцям запрошення існує ЛИШЕ українською. Служба існує для створення корупційних схем.

2. Для того, щоб зробити це нещасне запрошення фізична особа має показати біля 8000$ (сума може бути неточною або втрачати актуальність, офіційно вона не зафіксована ніде) на рахунку, крім цього з банку український громадянин має принести довідку про обіг коштів на рахунку в еквіваленті не менше 30$ на ДЕНЬ(!). Обидві довідки на практиці можна зробити в туристичних компаніях за 10$ за штуку. Печерна корупція.

3. Потрібні також виписки з ЖЕКу, місця роботи, місця прописки тощо. Усього - 15(!) довідок для того, щоб зробити іноземцю одне запрошення. На практиці громадянин України на це може витратити від кількох днів до тижня. Одна з платіжок - це 70 гривень на "канцелярські витрати", яку Міграційна служба змушує теж оплатити заявника, що всього-навсього хоче запросити туриста в Україну на кілька днів.

4. Потрібен переклад паспорту з англійської на українську. Ви можете в це повірити? Переклад завіряють тільки обрані компанії перекладу за 10-20$ за переклад. Громадянин України може принести "неправильний" переклад чи "неправильне" завірення, не "по формі". Корупція.

4. Коли всі документи вже зібрані і принесені до Міграційної служби - вони все ще не можуть їх прийняти. Потрібна папка "Справа №" і підшити всі документи, нотаріально завірити копії. Корупція, корупція, корупція. Вітаємо іноземних гостей в реконструкції ХІХ століття.

5. Громадянину України для іноземця слід зробити страховку в українській страховій і міжнародна страховка, що котується в усьому світі, не підходить для Міграційної служби.

6. Після подачі всіх документів слід чекати щонайменше два тижні. Час видачі запрошення не повідомляється. На практиці громадянин може ходити десяток разів у Міграційну службу, стояти в черзі, витрачати робочий час, для того, щоб запитати "чи готове вже запрошення?" Нечесний громадянин може вкласти кілька купюр в "Справу №" і залишити свій номер - тоді час можна зекономити. Корупція.

Отримання візи в Делі.

1. Громадянин Шрі Ланки приходить в консульство в Делі, консула на роботі немає в робочий час, стоїть черга і штовханина, коли буде консул ніхто не знає, всі стоять і чекають. Чергу можна оминути. За гроші.

2. Коли особа потрапляє в консульство - її заводять в підвал, де іноземний турист знаходиться за решіткою і через решітку як у в'язниці говорить із консулом. Консул хамить, натякає на хабар, говорить, що документів несподівано не вистачає.

3. Існують випадки безпідставних відмов у видачі української візи людям, що планували налагодити міжнародний бізнес із українськими партнерами. Статистика відмов не публікується офіційно.

4. Для того, щоб полетіти у Делі громадянину Шрі Ланки згідно інформації, наданої в бездіяльному консульстві в Коломбо і офіційної інформації з сайту консульства в Делі, слід взяти квитки на лоукост, які неможливо обміняти, в дві сторони, з розрахунку, що у Делі доведеться провести 2 тижні із запасом у кілька днів. В результаті візу за 2 тижні не видають (бо цей громадянин не вкладає у паспорт 100$), в день видачі слід знову вистояти чергу і почекати, поки тобі скажуть: приходьте в наступний понеділок. У понеділок скажуть: приходьте в середу. В середу: в п'ятницю, в п'ятницю: в понеділок. Це може тривати додаткові два тижні. В результаті зацікавлений в Україні турист втрачає квиток на літак, має оплачувати проживання в іншій країні, може втратити роботу, не може нікуди поїхати, оскільки консульство України безпідставно затримує його паспорт. Це все можна вирішити за гроші.

Що маємо?

1. Маємо закриту одну з найбідніших країн світу, через яку не можна літати, яку не потрібно відвідувати, якщо тільки не "дуже треба", громадянин Шрі Ланки отримає одноразову(!) візу на місяць, ймовірно, одну з найважчих віз у світі. При цьому віза навіть зовнішньо застаріла і не достатньо захищена, на ній немає навіть фото. Важче потрапити, ймовірно, лише в КНДР.

2. В процедурі, яку Грузія, Сінгапур, Гонконг, Малайзія і безліч прогресивних туристично-орієнтованих країн світу, замінили на кілька кліків у інтернеті - в Україні існують печерні департаменти, офіційні особи, що живуть із хабарів на непотрібній процедурі.

3. В Україну дозволений безвізовий в'їзд агресора і країн-союзників агресора, натомість потрібна віза для деяких країн першого світу і процедура виглядає саме так, як ви вже могли прочитати. Відповідно в Україну справді потрапляють лише громадяни ЄС, США, Канади, Японії і кількох країн, з яким убога українська дипломатія за 25 років уклала двосторонні угоди, таких країн у порівнянні з тою ж сусідньою войовничою Росією, значно менше.

4. Україна систематично паплюжить свій міжнародний імідж і відвертає іноземних туристів, інвесторів, студентів від привезення валюти.

5. Українські дипломати вчаться в радянських університетах у радянських викладачів, це закрита каста, у яку потрапити неймовірно складно, в українських консульствах і посольствах працюють діти, брати і свати радянських українських дипломатів, що не змінилися. В багатьох українських дипломатичних установах не говорять мовою країни, у якій працюють, іноді не володіють достатньо навіть англійською. До деяких дипломатичних установ потрапляють політичні функціонери, що часто не розуміються на специфіці регіону, не проходять відповідного навчання і посилаються з політичної волі.

6. Я вже не вперше пишу про грубі зловживання в українській дипломатичній службі і системі міграційного контролю, ці публікації набирають неабиякого резонансу, але зі мною жодного разу не контактувала Прокуратура, Антикорупційне бюро чи яка-небудь Рада реформ.

Що можна змінити?

1. Якщо українській дипломатії вигідно не змінюватися, їх потрібно примусити до змін. Пропоную зустрітися усім зацікавленим у розробці антикорупційного проекту лібералізації візового режиму і розвитку туризму у суботу, 27-го лютого. Зацікавлені у змінах пишіть: [email protected]. Будемо вдячні за простір для зустрічі. Потрібен великий і зручний для переговорів офіс. Місце зустрічі буде повідомлено email-ом усім, хто висловить бажання взяти участь.

2. Наше право - протест. Протягом тижня розробляємо законопроект. В суботу, 5 березня о 12:00 зустрічаємось під Кабінетом Міністрів і вносимо неш невеличкий вклад у демонтаж СРСР. Потрібна допомога у візуалізації, створенні зустрічі і поширенні інформації, усім, хто має ресурс і кому теж не хочеться більше червоніти за престиж власної країни - долучайтеся.