Сім корисних речей, котрі жодного разу не згодилися мені в подорожах (і боунс-трек - три не корисних, які згодилися)

Ніж
Ніж вирушає в подорож в багажі, тому що його не пропускає рамка в аеропорту. В ножі в мене є штопор навіть, але це не допомагає. Ніж в багажі, багаж завжди не там, де треба відрізати, порізати, намастити, поділити, почистити або відкоркувати. В кожному готелі (вірю, що і в хостелі) ніж є - для фруктів чи хліба; в кожному літаку, потязі, автобусі ніж і штопор завжди були, а в тих, де не було, доводилося так міцно триматися і так дивуватися, що вино все одно заслабке, а постромки парашута, котрий застряг на баобабі, потім перегризе леопард. Ніж в машині теж завжди десь в машині, й ніколи так і не пішов у вжиток, хоча я так і уявляю собі пікніки на узбіччі, коли треба нарізати диню і відкорковувати вино, але в кожній країні все закінчується хотдогами або тірамісу з пластиковими ложечками. Ніж я далі за собою вожу. Не знаю, навіщо.

Фен
В мене є дорожній маленький фен. Він завжди десь поруч з ножем. В подорожах в теплі краї волосся сушити гріх і бездумне марнування прохолоди; в подорожах в холодні краї я не виходжу на вулицю зразу після душу; в подорожах по справах я живу там, де є фен; в спа, басейнах, саунах, масажних салонах і гідролікувальних закладах фен теж завжди є. Фен я возила з собою років п'ять, але врешті здалася і перестала.

Спальник
В теорії спальник можна використовувати як додаткову ковдру, плащ, коврик, підстилку чи тент. Але це в теорії. На практиці спальник мокне, маститься, в ньому заїдає замочок, і він займає купу місця. У випадках, коли ви не збираєтеся навмисне спати простонеба чи в наметі - не беріть з собою спальник! Інша справа - 75грамовий шовковий спальник, з тих, що продають в Азії, дуже рятує в країнах, де в транспорті сумнівно з гігієною, наприклад, в наших поїздах.

Ліхтарик
Я досвідчений пасажир, в мене є багато різних ліхтариків - ліхтарик на голову, американський поліцейський ліхтар, котрий ̶п̶о̶д̶а̶є̶ ̶с̶и̶г̶н̶а̶л̶и̶ ̶в̶ ̶к̶о̶с̶м̶о̶с̶ світить на 400 метрів, пов'язки на руку з рефлекторами і ліхтариками, маленький ліхтарик-динамо, котрий працює без батарейки, від стискання руки, просто маленький суперекономний ліхтарик на гачку. Однак в місцях без жодного штучного світла я опиняюся настільки нечасто, що рука не підніметься руйнувати цю правічну темряву, що ж до інших ситуацій - ліхтарик ніколи не під рукою і шукати його в темряві той ще челендж, і взагалі в мене є хороший ліхтар в телефоні. І в вас теж. Не возіть з собою ліхтарик.

Парасоля
Маленька, легка і складана парасолька, котру при цьому не вивертає кожен найменший протяг, завжди здавалася мені об'єктом мрії для подорожей по містах. Потім я нарешті завела собі таку парасольку і вона лежить мертвим вантажем в мене в валізі, як правило. Ви знали, що парасоля не рятує від дощу? Не вірите - спробуйте вийти з парасолею в зливу і повернутися сухим. Страшна правда полягає в тому, що дощ ніколи не паде згори вниз, а тусується в повітрі з усіх сторін як собі хоче, тому для коротких прогулянок/пробіжок/переміщень можна обійтися без парасолі, або скористатися таксі, а для довгих прогулянок підходить дощовик, веселий, целофановий, кольоровий, котрий в кожному місті, де буває дощ можна купити в вуличного продавця чи в звичайному супермаркеті за ціну до 2$.
Правда, люди з парасолями дуже гарно виходять на фото.

Безкоштовний офлайновий GPS
Ніколи не працює як слід. Їдучи в кожну країну я знову і знову завантажую собі офлайнові мапи і різні довідники з маршрутами, але ці всі речі ніколи не працють добре, переважно гугл легко робить їх всі навіть зважаючи на те, що маршрути прокладає тільки коли онлайн - але все одно тримає їх і запам'ятовує точки навіть без інтернету. Безкоштовні офлайнові мапи висять, не хочуть шукати, ошукують з адресами і часто викочують тобі на весь екран рекламу супермаркета і в такому перевантаженому стані вилітають і їх треба відкривати знову і знову шукати що хотів. Ну і + на пошук і завантаження треба виправити час.
З тих небагатьох безкоштовних, з якими в мене був позитивний досвід - Galileo Offline Maps, City Maps 2 Go.

Фільтр для води
Колись мені подарували спеціальний такий фільтр (схожий трошки на бонк або маленький кальян) для очистки води. Сказали, це економно і круто. Я чесно возила його з собою кілька років. Колись заради експерименту я фільтрувала воду в готелі в Ужгороді. Але я вкрай рідко опиняюся в місцях, де вода є настільки рідкісним ресурсом, що буває недоступна або дорога. Крім того, для фільтру потрібна ще пластикова пляшечка - пластикову пляшечку з собою не повозиш, вона займає багато місця, а якщо ти вже купив пляшечку - в ній буде вода ))) ніде тобі не продадуть просто так пластикову пляшечку. В Європі в більшості країн воду можна пити з крану; в Америці стакан води з льодом дадуть на вимогу в будь-якому закладі безкоштовно; в Азії вода коштує копійки, та й проблеми з водою не мінерального радше складу, тому допомагає радше те, що в бонус-треку, а не фільтр; в Африці мені не доводилося бувати аж за таких обставин, де прйдеться фільтрувати собі воду - ти або поруч з цивілізацією, або не сам, а з кимось, хто знає де беруть воду. В море на довго я не ходила, але фільтр все одно не опіснює. Це дуже корисна річ, але не для мене, подарувала його.

Три не корисних речі, котрі я вожу з собою

Кип'ятильник
Всі ржуть при слові кип'ятильник. Кип'ятильник - це найкращий друг великої підстаркуватої радянської тьоті з картатою торбою, з якої пахне ковбаса. Кип'ятильник це рудимент. В мене є дуже маленьки акуратний кип'ятильник, ви не повірите, яка корисна штука - склянка кип'ятку з кожної розетки. По-перше, це дезинфікує воду. По-друге - це повертає до життя косметичні засоби і ліки, які треба розводити гарячою водою, в країнах, де про гарячу воду в побуті зроду не чули. По-третє - в Азії, і в Африці навіть, часто в країнах, де росте кава, люди не знають що з нею робити - тому заварюють її так, що здається ніби ти п'єш пил доріг навпіл з попілом з рисових полів, тому кружка НОРМАЛЬНО запареної смачної міцної кави може навернути на ваш бік кого завгодно.
Ну і так, не в усіх готелях є tea-making facilities. Навіть не в усіх хороших.

Вішалочка
В Харкові їх називають тремпель, або ще де-інде - плечики. Ви зрозуміли, про що я. Оця пластикова вішалочка, дуже тоненька і легка, з надійним гачком, завжди їздить зі мною. Ви не уявляєте, скільки всього, крім суконь і спідниць, на ній уже кріпилося, висіло, висихало, стікало, навіть вказівники і вивіски (були ситуації). Дуже універсальна річ.

Хліб і курага
Возити з собою їжу - це з тої самої картатої торби, що кип'ятильник. Але в мене завжди є з собою кілька 50-грамових пакетиків кураги і смачні шведські дієтичні хлібці. В ситуацій, коли колекційне вино і домашній сир на вершині середньовічної кріпосної стіни десь у Франції чи Італії - незамінні речі. Тим більше в ситуації, коли ти першого січня проводиш день у зоопарку з двома дітьми-близьнюками, білий тигр на роботу вийшов, а працівники кіосків з їжею - ні.
Почалася ця вся їжа з історії, коли я на Великдень приїхала в гості до Bohdana Matiyash, і вона подарувала мені паску, яку спекла спеціально для мене. Пікантність полягала в тому, що наступного ранку в мене був літак в Марокко, і впхати в себе паску за ніч ніяк не було можна, тому паска, розділена на 7 частин - кількість днів поки не почертсвіє, - полетіла зі мною. Ми ділили її з чайками, бедуїнами, берберами, інженером-хіміком з Штатів і таксистом з Агадиру, я пригостила нею працівницю єдиного, по-моєму, в Касабланці, музею про мистецтво. Люди люблять їжу, люди люблять, коли їм дають незнайомої доброї і доречної їжі, сало я возити з собою не готова, а от курага і хлібці з горішками - моє рішення, вишуканий стіл за будь-яких обставин, звертайтеся.

П.С. А Ірина Славінська має маленьку перевозну праску, і ще не було разу коли ми подорожували би разом, щоби я в неї її не зичила. Як думаєте, завезти і собі і возити з собою?..