Часто в суперечках про Крим і Донбас бачу тезу – "а що Україна дала тим людям, аби вони пишалися громадянством, любили її історію, мову тощо". У головах таких критиків Україна – це щось космічне, яке існує окремо від десятків мільйонів громадян.

І от ці люди із серії "ідіоти вибирають мудаків", як слушно зауважив днями Роман Шрайк, нав'язують Україні владу кучм, януковичів, ахметових, клюєвих, колесникових і колесніченок, а потім дивуються, що Україна їм чогось не дала.

Я почав вчити українську в Миколаєві, де в той час у публічній площині її вживав хіба 1%. У колі знайомих, окрім кількох студентів-галичан і закарпатців та двох-трьох викладачів, українською не говорив ніхто. Зараз у телефоні відсотків 80 контактів – це мої україномовні друзі і приятелі. Як там, "не питай, що тобі дала ..., запитай себе, що ти зробив для ...".