Розбудова правової держави в Україні за допомогою протизаконних методів та шляхом прийняття протиправних норм, це все одно що шляхом сексу намагатись відновити невинність.

Саме це приходить на думку, коли дивишся на щоденне ґвалтування Регламенту Верховної Ради України її спікером Володимиром Гройсманом та «демократичними коаліціянтами».

Черговим апофеозом беззаконня став розгляд легендарного законопроекта р.№3755 Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" (щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) так званий «законопроект про електронне декларування».

Від початку слід зазначити, що при своїй реєстрації цей проект Закону пропонував лише зміни до Перехідних положень Закону України "Про запобігання корупції", якими пропонувалось запровадити електронне декларування з моменту вступу дію Закону, а не з 01 січня 2017р.

Але в силу не зрозумілих метаморфоз у зал вноситься текст фактично іншого законопроекту, який сам Денисенко з трибуни називає розробленим: «після довгих консультацій, згідно з домовленістю між громадськістю, рядом політичних сил, урядом, Президентом та нашими іноземними партнерами...». І «з голосу» починає зачитувати правки суть яких ніхто із присутніх в залі не розуміє.

Відразу слід зазначити, що розгляд законопроекту у першому читанні не передбачає процедури внесення поправок «з голосу», по друге навіть до другого читання не можна було б вносити зміни до інших законів, адже відповідно до ч.1 ст.116 Регламенту правки можуть вноситись «лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу». Тобто зміни могли вноситись лише в абзац другий пункту 2 розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції", і не могли вноситись в інші акти Кримінального кодексу України, та інші норми Закону України "Про запобігання корупції".

Але не слід вимагати від професійних революціонерів з низькими зарплатами та низькокваліфікованими помічниками знання Регламенту та законодавчої процедури.

І не дивлячись на всю протизаконність прийняття законопроекту №3755, суспільство, замість того, щоб обуритись, починає волати про втрачену надію на безвізовий режим до Європи, а Президент України, який є гарантом дотримання Закону, замість того щоб накласти вето на законопроект, як такий, що прийнятий із порушеннями процедури і норм Закону, навпаки вносить свої пропозиції по внесенню поправок в норми, які і так є на законними.

І, не дивлячись на це ґвалтування Регламенту, жодний з народних обранців не встав на його захист і не звернув увагу колег на зухвалість тих порушень, які вони здійснили. Адже страх перед електоратом, який ладен їх розірвати тільки за думку, що останній міф про «вільний шенген» буде зруйновано, провокує наших парламентарів діяти рішуче і не задумуватись про законність таких дій.