Вже кілька тижнів країна уважно стежить за напруженою боротьбою між Добром і Злом, які б'ються за посаду прем'єр-міністра України

У «Листі до гр. А. П. Т.....му», розмірковуючи про однобічність суджень, великий Гоголь зауважив, що, «відокремивши вищий театр від всяких скакань, водевілів, мелодрам та інших облудно-чудових видовищ для очей, які догоджають розбещенню смаку або розпусті серця», можна перетворити його на «кафедру, з якої можна багато сказати світу добра». Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише викладач курсу Фінанси Единбурзької бізнес-школи у Східній Європі, партнер Kompan Consulting Іван Компан.

Добре б і українську політику, яка як той низькопробний театр служить лише деградації суспільства, перетворити, нарешті, в «кафедру», що надасть своєму народові хоч трохи добра. Адже за два з половиною десятиліття незалежності всі, хто піднімався на найвищу кафедру української влади, дуже швидко робили черговий крок вниз у розвитку державності, геть відкидаючи довгострокові стратегічні цілі на догоду миттєвому політиканству.

Останні два роки не стали винятком. Вже кілька тижнів країна уважно стежить за напруженою боротьбою між Добром і Злом, які б'ються за посаду прем'єр-міністра України. І видовище це, на жаль, набагато більше схоже на водевіль чи мелодраму, ніж на театр вищих драматичних вистав. Взяти хоча б головних персонажів: Добро і Зло. Ніякої драматургії, скроєні так-сяк на швидку руку. Як у прислів'ї: «Писав писачка, а ім'я йому собачка».

Зі Злом, взагалі, все просто і ясно. Тут ні драматургічної, ні акторської майстерності зовсім не треба! Будь-який кандидат від влади, яка дискредитувала себе, автоматично сприймається звичайними людьми, збіднілими, втомленими від війни, брехні і порожніх обіцянок, зі скепсисом і недовірою. Про реакції з боку професійної прогресивної громадськості, в особі численних «агентів змін» і говорити нічого.

Що ж інший головний герой - Добро? Трохи бентежить безальтернативність. Начебто хтось взяв, та і розпорядився: «Ось вам, тримайте, це тепер ваша нова надія і віра». Не встигли озирнутися, як за лічені місяці слово «технократ» стало символом порятунку в одному ряді зі святими угодниками і месіями. А глядач і радий. Хочеться йому, щоб Добро одним помахом взяло, та й перемогло, розгромило, розтоптало Зло.

Але яким чином? и є у Добра план, соратники, ресурси? Та яка різниця, глядачеві, здається, це неважливо! Адже воно Добро, ми в нього віримо, хіба цього мало? Епохи змінюють одна іншу, а історія повторюється. Пам'ятаєте, як ми «боролися» за президента-господарника проти професійного комуніста, потім за сибарита-пасічника проти директора автобази, якого самі ж і повалили, змінивши на олігарха. Але ж, зверніть увагу, кожен раз Добро перемагало Зло! Точнісінько, як у класичному водевілі, до якого привчили публіку українські маніпулятори від політики за двадцять п'ять років незалежності.

Чи важливо, щоб запропоноване нам Добро неодмінно перемогло Зло в нинішньому прем'єрському змаганні, і чи призведе це до реальних змін? З точки зору короткострокових цілей - так. Як мінімум, Добро не буде грабувати країну в таких масштабах, як це робить Зло. Добру, найпевніше, дадуть черговий транш МВФ, який вже знайшов у свідомості народу статус національної ідеї, тимчасово зміцниться гривня, і історія про безвізовий режим заграє новими барвами. Але як же головне: чи зможе наше нове Добро реформувати країну і закласти хоча б фундамент майбутнього економічного зростання? Адже для цього потрібні стратегія, люди, підтримка парламенту.

Що з цього є в розпорядженні Добра? Пара міністрів, кілька заступників, та ще жменька ентузіастів, більшість з яких ґрунтовно витратились на держслужбі і вже активно дивляться навсебіч у пошуках зарплати. З такими силами бій не виграти, а ось залишки гвардії, а разом з нею і надію на відродження, погубити нічого не варто. І перетвориться слово «технократ» у лайливе, як це було з багатьма іншими гаслами епохи. Припинити злодійство - велика справа. Але, використовуючи математичний термін, це лише необхідна умова і аж ніяк не достатня. Досить чіткої програми дій і наявності ресурсів для її реалізації. А тут, хоч ти лусни, але без виборів парламенту і, здається, президента не обійдешся.

Так, можливо, не варто Добра спалювати останні ресурси в запальній музиці прем'єрського водевілю, на радість автору, а подумати про нову постановку. Тільки, як казав Гоголь: «...потрібно щоб така постановка була проведена дійсно і цілком художньо, щоб справа ця доручена була не кому іншому, як першому і кращому акторові-художнику, який виявиться в трупі. Потрібно, щоб повне її провадження впиралося на головному майстрі тієї майстерності, а аж ніяк не якому-небудь причепленому збоку чиновнику, який може бути вжитий лише для одних господарських розрахунків, та для письмової справи».