Те, що відбувається з правовою системою в країні, вводить в шоковий стан навіть найбільш загартованих представників юридичної спільноти. Таке відчуття, що гнила та роз'їдена ржею корупції колимага державного управління взагалі з'їхала з глузду. Мало того, що в неї вже все давно не працює як треба, так ще до керма рвуться і частково дорвалися особи, які взагалі не здатні оцінювати реальність.

Бажання дешевим піаром запудрити людям мозок перейшло всі розумні кордони. Я ловлю себе на тому, що починаю дивитись на останні події очами професора Преображенського з "Собачого серця". За революційними гаслами марширують "політичні діячі", яким плювати на всі закони не тільки України, а й на міжнародні угоди, Конвенції, досягнення світової демократії.

Лідерами в юридичному і суспільному світі сьогодні є дві події. Перша - це Закон про спеціальну конфіскацію №4057, що вже прийнятий у першому читанні нашою славетною Верховною Радою.

За словами, що треба забрати до бюджету України арештовані гроші та цінні папери злочинної влади Януковича, стоїть не просто безграмотність, а прямий умисний злочин. Гасло, яке до нього підходить: "Горлай, хапай, а далі хоч потоп". Народ намагаються ввести в оману, отримати дешевий піар і хвилинну вигоду, поділити юридично незрозумілі гроші, а в подальшому громадяни України змушені будуть все це повертати зі значними відсотками за цю узаконену крадіжку.

Чому я це стверджую.

Ці зміни протирічать Конвенції з прав людини та основоположних свобод, Конституції України, основам права взагалі. Дико, але зміни вносяться взагалі не до того Кодексу, який регулює питання конфіскації. Зазначені питання чітко визначені та врегульовані Кримінальним кодексом України.

І перше, що треба розуміти в цьому законодавчому шахрайстві, що конфіскація - це не процедура судочинства. Конфіскація це покарання!

Цитую: "Конфіскація є додатковим покаранням за тяжкий та особливо тяжкий корисливий злочин, злочин проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості. Призначається лише у випадках передбачених в особливій частині КК України". (ст. 59 ч.2 КК України).

Що таке покарання. Покарання є заходом примусу що застосовується від імені Держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого. (ч.1 ст. 50 КК України)

До кого може бути застосована конфіскація. Це безоплатне вилучення всього або частки майна, що належить засудженому (ст.59 ч.1 КК України).

В основі будь якої галузі права в світі покладено ключовий принцип відповідальності для застосування будь якого покарання. Це наявність вини!

Стаття 6 Конвенції захисту прав людини каже, що "Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Такий же зміст ст.62 Конституції України.

Невже це невідомо нашим законодавцям? Невже на них не розповсюджується Конституція нашої держави і її міжнародні зобов'язання?

Ми вже маємо мільйонні позови на стягнення їх з України безпосередньо від колишнього її Президента за безсилі намагання і програні міжнародні судові спори.

Друга шокуюча подія. Це вбивство адвоката Грабовського. Вчора побачив кадри, які свідчать про те, що він був вбитий за виконання свого конституційного обов'язку - захист людини в суді. Вбивство за те, що він захищав, такого ще не знала Українська держава!

Що нас чекає далі?