Ще раз про голодне Полісся. Розвалені заводи і зруйновані ферми.

Ще раз про людей, яких треба розуміти і шкодувати.

Про трудяг.

Робота в болоті - надважка. Але ви нікого з тих, хто тешеться в ямах і тягає мотопомпи не заставите працювати за 5 тисяч гривень зарплати, нікого з них не заставите розуміти, що таке закон, яким би справедливим він не був. Ви не заберете назад у школи підлітків, які не злазять з квадроциклів.

А хто розбирав на запчастини їхні заводи, хто руйнував ім ферми, хто за них тягнув додому шифер з колгоспів і розрізав на металобрухт фабрики?

Люди на Поліссі починають втрачати людське, звіріють.

Своїм псевдоспівчуттям ви нагадуєте мені тих, хто колись переконував спитий народ, який сидів в копанках на Донбасі, що вони когось там годують. До чого це призвело чули? А ше б поїхали глянули. А ще на Полісся поїхали б глянули, по клондайкам походили.

Бурштинова голка нічим не краща за наркотичну. Стогніть про іхнє важке життя, допомагайте бандитам збагачуватися. Комусь же ваш стогін вигідний. І ці хтось - не селяни з лопатами, ой не селяни.