Закінчився черговий "мій" тиждень в АТО. Знову багато вражень, роздумів, матеріалів, які в ефірні сюжети не вкладаються.

Хочу поділитися одним спостереженням: навіть прифронтові населенні пункти потроху оживають. Колись на вулицях тієї ж Авдіївки або Попасної важко було зустріти людей. Значна частина виїжджала, а ті, що залишилися, переважно сиділи в підвалах. Цього разу побачив геть іншу картину: люди гуляють вулицями навіть із малечею. Так, нам ще далеко до миру, ці ж люди на вулицях ще чують вибухи десь за містом. Але вони вірять, що снаряди та міни в їхні домівки вже не влучатимуть.

І хоча щодня спікери АТО дають статистику щодо кількості зафіксованих порушень тиші, повірте, це вже не ті обстріли, які були рік-півтора тому. Хоча, на жаль, ми продовжуємо втрачати Воїнів, і нашим бійцям на передовій доводиться оберігати наш із вами спокій і спати, тримаючи в обіймах автомати.

Ну а ми поки що "розрядили" свою зброю. До наступного разу.

Шахта Бутівка, 1 квітня 2016-го. Світлина Івана Наконечного