Ян Роос

Позавчора цей чоловік прийшов на український мітинг в Амстердамі і пройшовся по ньому, його ніхто не помітив і майже ніхто не впізнав, це мало б бути досить образливо, він пройшов через самісінький епіцентр, де стояли українці з прапорами, хтось пропонував йому яблуко і наклейку "Голосую Так", як усім, хто прийшов на площу, але він не взяв.

Ми підійшли до Яна спитати, за що ж він все ж таки буде голосувати і він чомусь несподівано почав заплутуватись у своїх свідченнях, то незв'язно згадуючи про MH17, то кажучи про те, що Україні краще буде без Європи.

- Нам важливо показати фак нашому уряду. Уряд вирішив, що вони можуть все? Ми покажемо їм, що в нас є своя думка.

Наша розмова була надто короткою і я не встиг подякувати Яну за усе те, що він насправді зробив для України. Слід було б почати подяки за те, що свого часу Ян заробив собі перші політичні бали будучи дотепним футбольним коментатором, пізніше додав у копілку не менш дотепні і часто комічні репортажі. Це був його стиль, що зробив Яна відомим. А потім він почав працювати на сайті GeenPeil, що зробило його ще більш популярним. Сайт GeenPeil створив колишній редактор голландського "Телеграфу" як політичний блог, на якому можна писати цілком неполіткоректні речі для цілком недалеких людей.

Якби не така стрімка кар'єра, хто знає, можливо Яну Роосу і не вдалося б зібрати 428 тисяч голосів для проведення референдуму з питанням про Асоціацію з Україною. За що б ми тоді дякували б Яну? Якби не Ян - що було б зараз на перших шпальтах усіх голландських видань, у випусках усіх новин на радіо, про що говорили б годинами ситі і багаті, бідні і безробітні цієї країни? Дякую Яну і за ту позицію, якою він незавуальовано показував свою приналежність до світу інакших ЗМІ - тези про "громадянську війну", і про "фашистів у владі", і про "літак збитий через українську недбалість" - усе це автоматично робить його зіркою російськомовної, але не англомовної вікіпедії.

Хотілося б подякувати Яну за ту увагу до України, яку він викликав, за те, що його євроскептичні політичні амбіції припали саме на час підписання угоди з Україною і він вміло використав цю історію у власних кар'єрних цілях. Ще ніколи Нідерланди так не переймалися долею країни на краю Європи. Ще ніколи українське питання не ставилося на жодному референдумі за межами українських кордонів.

І от сьогодні референдум. Подякуйте Яну за все, що він зробив для нас. Я дякую йому навіть за те, що на прощання на площі з усміхненими людьми із яблуками і українськими прапорами, де він не почував себе зіркою, його майже ніхто не впізнав, Ян попередив, що ми маємо бути дуже уважними до своїх наплічників і гаманців, бо тут багато небезпечних іноземців з прапорами. Дякую, Яне! Україна тебе не забуде, а Росія канонізує!