Не тільки чимало українців, а й значне число європейців слабує на історичну амнезію та перебуває в полоні насаджуваної Кремлем і Луб'янкою політичної міфології. Можливо, когось це потішить - мовляв, і ми не гірші за інших, - але чи існують узагалі підстави для такої втіхи?

Отож: соціологічне опитування, проведене торік у Центрально-Східній Європі та на пострадянських теренах знаною американською службою вивчення громадської думки Gallup, засвідчило, що далеко не всі і не всюди вважають Росію з її агресивною політикою найбільшою загрозою своїй національній безпеці. Ба більше: навіть у деяких країнах, які в минулому ставали жертвами російсько-радянського вторгнення та були окупованими, основна маса населення не вбачає у діях путінської Росії загрози для себе.

На загал, вимальовується дуже цікава картина: найбільшою загрозою своїй національній безпеці Росію назвали 69% опитаних поляків, 58% естонців, 57% румунів, 46% литовців, 42% латвійців. А водночас - тільки 17% словаків, 15% чехів, 14% угорців. Щоправда, у цих трьох країнах Росію теж вважають найбільшою загрозою національній безпеці, інші претенденти на цю роль набрали серед опитаних іще менше, - схоже, словаки, чехи й угорці взагалі не бачать серйозних загроз для себе, вони почуваються захищеними як члени НАТО та ЄС (щоправда, опитування там проводилося до масової втечі понад мільйону людей із Близького Сходу до Європи).

Зрозуміло, що не так багато залишилося у цих трьох країнах тих, хто особисто пам'ятає встановлення комуністичної диктатури у її сталіністській формі - в Угорщині в 1947-му, у Чехословаччині - в 1948-му. Але ж набагато більше люду мусить пам'ятати розчавлені радянськими танками й угорську народну революцію в 1956-му, і «празьку весну» у 1968-му. Та й подальші роки, коли Угорщина та Чехословаччина були окуповані Радянською армією, навряд чи так легко надаються до забуття. Що ж сталося? Невже чехи, словаки й угорці вважають, що осяяна кремлівськими зірками нинішня Росія радикально відрізняється у кращий бік від Росії радянської? Чи вони відчувають себе так комфортно, бо прикриті від Путіна Україною, тоді як Польща й держави Балтії мають спільний кордон з РФ, а у Румунії під боком контрольоване Кремлем молдовське Придністров'я?

Але за всіх обставин історична амнезія - річ, небезпечна в першу чергу для тих, хто на неї страждає, а в другу чергу - для тих їхніх сусідів, які є цілком притомними та пам'ятають, що у ХХ столітті відбувалося з їхніми країнами.

Українці в оцінці загроз з боку РФ перебувають десь між поляками та словаками: 52% опитаних в Україні назвали Росію найбільшою загрозою для своєї держави. І це за обставин російської агресії та окупації Криму і частини Донбасу росіянами! Що ж, і «п'ята колона» в Україні чисельна, і байдужих вистачає, і божевільні, що вважають найстрашнішою загрозою американців, також наявні... Близькі до українських настрої соціологи зафіксували в Грузії: там 48% вважає Росію найбільшою загрозою. А от у Молдові, яка в 1990-х стала жертвою російської агресії, тільки 16% респондентів вважає Росію найбільшою загрозою. Це вже не амнезія, це капітуляція...
Що стосується пострадянського простору, то цілком прогнозованими виявилися громадяни Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану: найбільше серед них тих, хто головною загрозою для себе вважає Сполучені Штати (відповідно 64%, 44%, 36% і 33% опитаних). Куди адекватнішими в цьому плані є узбеки, туркмени й таджики: більшість опитаних у цих державах головну загрозу вбачає в ісламістських рухах та квазідержавних утвореннях, тоді як у Казахстані, скажімо, головну загрозу для своєї країни в особі терористичної «Ісламської держави» бачить тільки 6% опитаних.

До речі: в посткомуністичній Європі найбільшою загрозою національній безпеці «Ісламську державу» бачить 15% в Албанії, 8% у Чехії, 6% у Болгарії та 5% у Молдові. В усіх інших державах, в тому числі й Україні, йдеться про показники менші за 5%. Щодо України та Грузії це зрозуміло, а як щодо інших? Скажімо, у Греції найбільшою загрозою своїй національній безпеці вважає Німеччину 39%, Туреччину - 34%, США - 6%, а от «Ісламську державу», терор якої спричинив потік біженців з Близького Сходу, - аж 3%...

І, нарешті, точність отриманих службою Gallup результатів засвідчує те, як її дослідження передало настрої вірмен й азербайджанців: в Азербайджані основною загрозою назвали Вірменію (64%), а у Вірмені - Азербайджан (60%). Події останніх днів підтвердили наявність цих небезпечних настроїв.

Як бачимо, демократичне правління та належність до Об'єднаної Європи ще не гарантують громадянам тих чи інших країн відсутність історичної амнезії та наявність адекватної оцінки загроз національній безпеці. Так само не гарантують вони й непіддатливості російській пропаганді, яка продовжує антиамериканську лінію Сталіна-Брежнєва - мовляв, «сили світової реакції» групуються навколо США, саме з ними слід боротися. Разом із тим, як бачимо, можна цілком успішно протистояти амнезії та російській пропаганді.