Почну з подяки сотні друзям та колегам, які в Нідерландах останні дні переконували голландців підтримати Україну на референдумі.

Чекатимемо офіційних результатів. Референдум не став солодкою перемогою, коли хотілося, щоб більшість голландців підтримали Україну. Як виявилося, чимало з них не так вже й багато знали про Україну - не про наші жертви, а про наші чесноти. Мало інформації? Є ціле міністерство. Мало чеснот? Давайте працювати над собою і над країною. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише народний депутат Ганна Гопко.

Нам потрібно перейти від псевдоєвроінтеграції до творення реальних змін.

Спершу обираємо януковичів, потім кидаємо на площі молодь під кулі. Ми могли б виграти, коли б не вели політику псевдоєвроінтеграції.

Ми виснажили Європу вимогами безвізового режиму, а треба було виснажити-здивувати обсягом європейського законодавства і його впровадженням, антикорупційними діями, а не переслідуванням борців з корупцією, швидким формуванням дієвої коаліції, а не тримісячним перетягуванням дірявої бюджетної ковдри.

Думаєте, Європа та світ цього не бачать? Думаєте, голландцям невідомо про наші відкати і розпили? Чудово відомо, зокрема від їх численних інвесторів і журналістів.

А людям, виборцям, чи не сором обирати депутатів, які казково багатіють, коли країну знищує агресор, які з Багамів не вилазять, які малюють нулі в своїх деклараціях?

Давайте виправляти ситуацію в державі і виправлятись самі. Включайтеся у створення такої України, за яку Голландія голосуватиме одностайно.

Роботу над помилками слід починати з простого аналізу-опитування тих голландців, які проти. Частина просто не хоче чути про ЄС. Це проблема голландського уряду. Частина задурена російською пропагандою. Це проблема спільна ЄС і нашого громадянського суспільства. Частина чує про нас багато поганого, не чує хорошого. Це проблема Мінінформу і МЗС.

Перший має виробити продукт, а другий донести, і сам, і через громадянське суспільство. Для цього треба мати контакти з цим суспільством, не окремим дипломатам, а колективам усіх дипустанов. Вчити дипломатів жити пульсом Вітчизни, а не лише вказівками міністерства. Послів призначати вчасно.

Сказане стосується не лише ЄС. Якщо такий мізерний рівень знань про Україну в освіченій Голландії, то що сказати про Азію чи Африку? Це ми маємо доносити! Це наш інтерес, а ми все скорочуємо дипустанови і зарплати дипломатам. Скоро на велосипедах будуть пересуватися і в джинсах ходити на зустрічі з колегами.

Чи піде досвід референдуму в умовах євроскептицизму в ЄС нам на користь? Чи ми далі за звичкою забудемо про помилки і страх поразки і продовжимо жити по-старому? До чергового референдуму чи революції?

Включайтеся. Час жити відповідально!