Навчити пам'ятати. Намагаємося відновити національну пам'ять – повернути в суспільну свідомість витерті з нашої історії біографії, події, цілі періоди. Але цього не досить.

Маємо повернути суспільству властивість, яка системно викорінювалася тоталітарним режимом – здатність пам'ятати. В комуністичні часи вона була не просто непотрібною, а небезпечною. Пам'ять заважала людині пристосуватися до навколишніх обставин, стати частиною системи, врешті – вижити.

Жахи довколишніх реалій витіснялися зі свідомості крикливою пропагандою. Тому 1930-ті для совєцької людини – це час індустріалізації, великих будов, "ривка в майбутнє", а не страшних репресій. 1940-ві – це час "Великої Перемоги", а не найстрашнішої в історії людства війни.

Вміння забувати, як елемент стратегії виживання, ми успадкували в наших предків. Тепер час позбутися його, бо нині воно заважає нам жити. Саме воно змушує раз-у-раз повторювати ті самі помилки, не дає можливості накопичувати та, головне, використовувати досвід, за який іноді заплачено дуже дорогою ціною.