Прочитав про ідею перейменувати летовище "Бориспіль" на честь всесвітньовідомого художника, уродженця Києва Казимира Малевича, і не перестаю дивуватися. Якби в нас на всю нашу багатостраждальну націю був лише один Малевич, тоді я б не мав заперечень. У нас десятки всесвітньовідомих особистостей, які народилися в Україні і на все життя залишилися українцями, незалежно від того, куди закинула їх доля, і де вони прожили своє життя й зреалізувалися як люди геніальні.

Я за те, щоб назвати "Бориспіль" іменем Ігоря Сікорського, який народився в Києві і заснував кілька нових напрямів у світовій авіації, зробивши для неї не менше (якщо не більше), ніж Малевич для світового живопису (варто зауважити, що ідею назвати летовище "Бориспіль" на честь Сікорського вже намагалися втілити в життя – UAInfo). Зокрема, створив перший у світі чотиримоторний літак "Руський витязь" (1913), перший у світі важкий чотиримоторний бомбардувальник і такий же пасажирський літак "Ілля Муромець" (1914), перший у світі трансатлантичний гідроплан (1934), перший у світі серійний вертоліт одногвинтової схеми (1942). Які ще аргументи потрібні? Казимир Малевич – це круто, але не в авіації. Мене дуже дивує такий творчий ірраціоналізм.

Ну, припустімо, назвемо ми летовище іменем Малевича. А іменем Сікорського що назвати – чергову недобудовану лікарню майбутнього, якийсь новий театр, мистецький центр чи ще одну картинну галерею?