Про "ґендерні стереотипи".

Ось яка химерна тенденція останнім часом дуже виразно проявляється в нашій критиці.

Якщо письменник зображує у своєму творі сім'ю, де мама й тато люблять одне одного і своїх дітей, і діти їх люблять, і тато й мама працюють, і мама, скажімо, смажить удома котлети, і тато бере ще додому якусь фрілансну роботу, щоб трохи більше грошей для сім'ї заробити, і мама красива жінка, яка стежить за собою, гарну зачіску, скажімо, робить собі і т.п., - одне слово, якщо письменник зображує притомну, адекватну, живу, здорову сім'ю, то неодмінно в нас знаходиться критик, який\яка звинуватить його за це в "ґендерних стереотипах".

Зате якщо письменник зображує сім'ю, де тато алкоголік, а мама повія, або "одностатеву" сім'ю (в сенсі мама плюс бабуся), або ще щось на кшталт цього, - о, наші критики тоді просто щасливі, у них від цього одразу настає "ґендерний катарсис".

Залишаю це без коментарів, щоб нікого ні на що не провокувати.

Просто звертаю увагу на те, що є в нас така тенденція.