Усе по порядку. Україна звернулася за допомогою до США після прямого російського вторгнення наприкінці серпня 2014 року. Україна понесла великі втрати. Нам потрібна була зброя стримування. І у прямому і в психологічному сенсі. Під час візиту до Вашингтону у вересні про це прямо говорив президент Порошенко. І в Конгресі і в адміністрації Обами.

Конгрес підтримав, Обама відмовив. З такими аргументами, які повторила Саманта Пауер (вона лише озвучила офіційну позицію свого керівництва). На той момент уже були Мінські домовленості-1, нав'язані Україні силою інтервента. І в Обами зробили вигляд, що у них повірили. Навіть самоусунулися від мінських переговорів. Саме така боягузлива тактика страуса, який ховає голову в пісок, і призвела до нового витка ескалації війни вже взимку 2015 року - боїв за Донецький аеропорт і битви за Дебальцеве.

Ескалація і нові сотні жертв відбулися всупереч логіці американської адміністрації: менше зброї - менше жертв. Усе якраз навпаки, чим менше у нас зброї - тим менше страху у наших ворогів. І тим більше жертв. Росія ніколи не дотримувалася таких підходів, її агресивні плани стримувала тільки сила і зброя.

Тому рішення адміністрації Обами відмовити нам у летальній зброї для стримування агресора - це стратегічна політична помилка. Я думаю, що на це рішення вплинула також позиція їхніх європейських союзників - франко-німецького тандему. Умиротворення агресора на полі бою (фактично ціною територіальних поступок за наш рахунок) з паралельним накладенням на нього декларативних економічних санкцій - це так по-європейськи! Проте тут треба віддати належне американцям, вони зробили все можливе аби ці санкції були і дієвими і дошкульними. Однак, як бачимо, в ЄС знаходяться ті, хто прагне відмовитися і від цього...

Дотепер економічні санкції на тлі зниження цін на нафту і "деесклації" боїв на Донбасі були питанням стратегії Заходу. І поки ця стратегія буде робочою, вони відмовлятимуть нам у летальній зброї. Під різними приводами й за допомогою різних аргументів (корупція, зрадники - будь-що).

Але коли ця стратегія провалиться вони вимушені будуть її переглянути. Це станеться або після нового сплексу ескалації конфлікту вже в травні, або після провалу політики продовження санкцій на Раді ЄС у червні. Є і третій варіант - усе тлітиме до осені так як і зараз, з невеликими, зате постійними втратами, які дозволятимуть закривати на це очі сильним світу цього...

І навіть пишатися тим, що це вони зуміли добитися "деесклації".