Про брехню.

В усьому світі в період кризи люди шукають шляхи втриматися "на плаву", більш інтенсивно працювати, а найініціативніші – використовують кризу як трамплін для нових досягнень.

А у нас чекають, допоки всі проблеми вирішить держава і принесе їм "на тарілочці" достойне життя.

До чого це я? Із тиждень тому посварився з сусідом. Зайшов він до мене в майстерню, слово за слово – і пішло скигління: яка держава погана, як важко жити, і що він "не може на дві тисячі утримувати сім'ю".Я би промовчав – але конкретний сусіда працює пожежником (то вже далеко не дві тисячі), в долі з кумом займається успішним бізнесом, дружина працює кухаркою в супермаркеті... Так, двоє дітей, батьки-пенсіонери, але має нараховану кількатисячну субсидію.

Певно "на дві тисячі" він утримує сім'ю, заправляє автівку ("Фольксваґен", здається, восьмого року), возить дітей улітку на море... Чому посварився? Бо набридли скигління і брехня.

Щоб піднятися на достойний рівень, треба для початку перестати брехати собі й оточенню. Народ скаже – як зав'яже: брехнею півсвіту пройдеш, та назад не повернешся.