Нещодавно ми поверталися з прогулянки, а біля під'їзду сусідська бабця годує котів. Каже до Орчика: "іді покорміш кіцю!" і виймає з торби целофановий кульок з нарізаною кубиками котячою ковбасою. Орчик добігає до неї швидше, ніж я з рюзаком, пакетом і животом. На мій крик "не давайте, він її з'їсть, він повзав по землі, у нього брудні руки!" вона не реагує і дає йому жменю тої ковбаси. І бачить же, що руки справді аж чорні(( Коли ковбаса була вже майже в роті, я встигаю витрусити її з Орчикової ручки. Бабця: "Ой, ти хочєш кушать! Ну на, покушай!" На мою фразу "у нього брудні руки", відповідь - увага! "нічо-нічо, харошая калбаска!" і простягає йому ще жменю котячої ковбаси. Я стримуюсь, щоб не матюкатись, зціплюю зуби і тягну плачучу дитину до дверей, і що ви думаєте робить бабця? Виймає пакет з печивом, і, трусячи ним в повітрі, кричить нам навздогін: "а у мєня іщьо пєчєньє єсть, падхаді-бєрі". Орест обертається, бачить те печиво і плач перетворюється на істеричне ридання...

А ще через пару днів їдемо в метро, карапуз сидить на руках, а поруч стоїть якась тітка. Виймає з сумки шоколадну цукерку і простягає йому. Я кажу "не треба, йому ще рано шоколад їсти", вона ховає назад, але малий вже побачив ту цукерку і хникав ще кілька станцій, поки ми не вийшли. От чим вона думала? Видно ж, що дитині і трьох років немає! У дитини може бути алергія або якісь інші медичні протипоказання, чому не включити мозок і не подумати про це? І взагалі в такому ранньому віці давати шоколад шкідливо.

Я теж можу пригостити чужу дитину якимось печивом чи яблуком, але перед тим обов'язково дозволу спитаю в батьків. А ці баби, наче й життя прожили і мали б трохи кумекати, голову зовсім не включають...

Хух, виговорилась)) Але питання лишається невирішеним. Може, замовити Орчику якісь футболки з написом "я не голодний", "я не їм шоколад", "я не беру їжу у чужих людей" або "не пригощайте мене їжею, моя мама буде дуже зла"?)