Польські археологи обстежили район Місейда біля третього порогу Нілу на півночі Судану та задокументували там майже 300 стародавніх пам’яток.

Про це повідомляє Heritage Daily, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Третій поріг — кам’яниста ділянка Нілу, яка здавна ускладнювала судноплавство. Водночас навколишня місцевість була місцем контактів між народами, що населяли північні та південні райони Нубії.

Науковці Варшавського та Ягеллонського університетів, а також Інституту археології та етнології Польської академії наук обшукали місцевість, проаналізували кераміку, наскельні малюнки та розташування поселень. Так вони виявили залишки жител і місця виготовлення кам’яних знарядь.

Читайте також: Дивна поза померлого: у Хорватії виявили скелет римської епохи, похований обличчям донизу

Найпомітніша знахідка — фігура людини, висічена на гранітному валуні приблизно в натуральну величину. За однією з версій, це зображення нубійського правителя: Місейда об'єднувала різні регіони стародавньої Нубії, тож монументальний образ володаря міг символізувати владу на цій території. Утім, точна дата й особа зображеного невідомі. Сам петрогліф міг з’явитися за часів культури Керма або Кушитського царства.

На тій самій скелі збереглися зображення лева, носорога, слона та худоби.

Приблизно у VII столітті, у християнську добу, впритул до валуна звели церкву. Довкола неї висічені хрести й кораблі — частину з них, імовірно, залишили паломники. Чи обрали будівельники місце через давній петрогліф, встановити поки що неможливо.

Читайте також: Кістки дитини та золоті намистини: що знайшли археологи у скіфському кургані на Полтавщині 

Також біля церкви знаходили кераміку кінця V — VII століття. Одна частина посуду належить до часів становлення нубійського царства Нобадія, інша — до раннього періоду царства Макурія зі столицею в Донголі. Це вказує на зв’язки Місейди з іншими осередками середньовічної Нубії.

Найдавніші знахідки датуються мезолітом (12−8,2 тисячі років тому). Багато матеріалу лишилося й від пізнього неоліту, доби пре-Керма (3000−2500 роки до н. е.), коли поселення розширювалися. Період від класичної Керми до падіння Мероїтського царства (близько 1700 року до н. е. — IV століття н. е.) представлений слабше, проте, за словами науковців, люди не обов’язково покидали регіон.

Результати дослідження опублікували в журналі Antiquity.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube