Що приховують «кремовые шторы» в серіялі «Нє зарєкайся»

Оскільки захисники серіялу «Нє зарєкайся» однаково звинуватили нас у висмикуванні фраз персонажів з контексту, дозволю собі й справді «висмикнути» дещо на світло денне, й не з контексту, а з підтексту, який у цьому серіялі важливіший за текст.

У п'ятій серії головна позитивна героїня Люда (вона не сепаратистка), нарешті опинившись у безпеці після надцяти років колонії та після низки смертельних випробувань, пов'язаних з війною на сході України та окупацією Криму, виголошує тост (капс мій):

- Давайте выпьем за кремовые шторы. За ними отдыхаешь душой, забываєшь о всех ужасах ГРАЖДАНСКОЙ ВОЙНЫ. Ведь наши души так жаждут покоя. Кремовые шторы отделяют нас от всего мира, такого жестокого и несправедливого мира.

Закоханий у Люду головний позитивний персонаж Алєксандр (який був на Майдані й невдовзі піде воювати в АТО), впізнає цитату з Булгакова та в захваті каже:

- Да, «Белая гвардия» - я недавно перечитывал. Да, кремовые шторы. Как будто ВСЕ ЭТО НАПИСАНО ПРО СЕГОДНЯШНИЙ ДЕНЬ, правда?

Люда киває.

Насправді, це цитата з булгаківської п'єси «Дні Турбіних», написаної за мотивами роману «Біла гвардія». У п'єсі, у репліках Ларіосика про «кремовые шторы» є слова про громадянську війну, яких немає в романі. А з роману до тосту Люди додано означення світу, яких немає у п'єсі. Щоправда, у «Білій гвардії» світ «за шторами» не буденно «жестокий и несправедливый», а високомовно «грязен, кровав и бессмыслен».

Отже, автори фільму навіщось вклали в уста головної позитивної героїні слова про ГРОМАДЯНСЬКУ війну. І не звідкись, а з п'єси Булгакова про білогвардійців-русскомірців, які не шанують ні Скоропадського (перебуваючи в нього на службі), ні Петлюру (від якого боронять Київ), з презирством ставляться до всього українського, а в романі ще й збиткуються з української мови.

Очевидно, що автори «Нє зарєкайся» зробили це не механічно й не випадково. Ну не може автор, який все життя працює зі сценаріями, скомбінувати та включити до тексту цитату, не подумавши про її доречність і не зваживши кожного слова. Далі головні позитивні герої серіялу приміряють цитату про громадянську війну до сучасних подій і погоджуються, що «все это написано про сегодняшний день». Гадаю, в притомної людини після цього не залишиться ніяких сумнівів, що це ніяка не випадковість, а справжня пропаганда, до того ж, майже не прихована й кострубата. Щоб зрозуміти, кому вигідна «гражданская война на Украине», поґуґліть, чиї сайти про це найбільше пишуть. Саме в тому, що війна в Україні - громадянська, кремлівська гебня намагається переконати Захід.

Передбачаючи лемент «оні хотят запрєтіть і Булгакова!», наголошую: мова зараз не про Булгакова, не про його українофобію й не про доречність цитування. Мова про те, що в «Нє зарєкайся» глядачам нахабно впихають тезу кремлівської пропаганди про «гражданскую войну на Украине», а головних позитивних персонажів чітко й недвозначно асоціюють з булгаківськими білогвардійцями, котрі зневажають українське, навіть воюючи на боці України. Як і білогвардійці Булгакова постають ледь не головними захисниками Києва, аристократами, професійними військовими, яким «селюки»-українці ледве не заважають воювати, так і в «Нє зарєкайся» головні герої - носії російської культурної традиції, вони домінують на Майдані й в АТО, а носії української мови й української культурної традиції - як приший кобилі хвіст - лише кілька разів потрапляють у кадр.

Фактично, «Нє зарєкайся» - це чергова спроба «русского міра» рейдернути в українців не лише Майдан і війну за незалежність, а й саму Україну, як свого часу в нас рейдернули назву Русь і безліч українських історичних та культурних надбань. Якщо погодимось, що нас немає - нас не буде.

P. S. До речі, «Дні Турбіних» Булгакова полюбляв Сталін, він вважав п'єсу корисною саме з погляду пропаганди.