Українське газове питання, а точніше питання ціни на газ та комунальні послуги з опалення та постачання гарячої води, за роки незалежності перетворилося на велику міфологізовану проблему.

Кількість абсурдних та фантастичних тверджень та припущень настільки велика, що розібратися де правда, а де брехня важко не лише так званому "пересічному українцю", а й багатьом "непересічним".

Нижче викладу найчастіше повторювану брехню та її спростування.

Міф №1. Ціна на газ має бути "ринкова/ "економічно обґрунтована"  і єдина для всіх споживачів

Спростування: Щодо "ринковості". Ринкової ціни на газ не існує ніде в світі. Світова ціна на газ - це результат політичних домовленостей між країнами-постачальниками нафти, газу та США і ЄС. Ціна на блакитне паливо залежить від ціни на нафту, а ціна на нафту встановлюється через домовленість між країнами ОПЕК, США та іншими великими постачальниками нафти, на кшталт Венесуели. Домовитися з "незалежними" виробниками вдається не завжди, але країни ОПЕК завдяки адміністративним методам регулювання видобутку нафти можуть "наполягати" на своїх рішеннях. Відповідно, ніякі "ринкові" механізми в цьому питанні не діють, а працюють механізми політичні. Це стосовно ціни на газ на світовому ринку.

Щодо його вартості для споживачів на внутрішніх ринках, то продавців блакитного палива зазвичай один або два-три максимум. Тому ринку газу не існує, так само як і ринку нафти. Споживачі не мають можливості купувати газ у декількох різних продавців, бо їх... немає! І всюди держави регулюють вартість газу або безпосередньо встановлюючи граничні розміри цін на нього, або використовуючи систему обмежень норм прибутку чи впливаючи фіскальними методами (збільшуючи розмір податкових ставок при зростанні норм прибутку).

Щодо "єдиного тарифу для всіх". Наведу приклад США, який досліджував Володимир Полочанінов із Фонду "Рух Молоді". Згідно з даними незалежної Енергетичної інформаційної адміністрації США (EIA), існує не лише декілька різних тарифів, а ще й в кожному штаті вони різняться між собою. Кожен може це перевірити на сайті організації. Для охочих посперечатися щодо того, що мовляв "це якась там асоціація", повідомляю, що сайт розташований в доменній зоні *.gov, тобто належить до урядових ресурсів Сполучених Штатів.

Що ми бачимо на цьому сайті? А ось що: в США ціна на газ залежить від категорії споживачів. Зокрема існує поділ на комерційні і некомерційні організації, сервісні, виробничі, генеруючи і населення. Різниця в ціні може бути суттєвою. Наприклад, Electric Power Gas - це газ, який використовується для виробництва електроенергії або електроенергії і тепла, тобто ТЕЦ. І коштує він десь в два рази дешевше ніж газ для комерційних підприємств і майже в чотири рази дешевше, ніж для побутових споживачів! 

Якщо ж уважно подивитись на різницю у вартості газу для населення різних штатів, то можна побачити, що у Північній Дакоті за 1000 куб. футів у січні 2016 року сплачували 5,51 долара, а на Гаваях - 33,36 долара за той самий обсяг. Ось така "ринковість" та "однаковість" цін на газ в США.

Щодо "економічної обґрунтованості". Обґрунтувати можна все що завгодно. Тому кожен, хто верзе щось про "економічну обґрунтованість" або шахрай, або ідіот.  Собівартість газу, як і будь чого іншого продукту, можна, обрахувати за двома базовими моделями: витратною та маржинальною. Витратна (спрощено) - це обрахунок всіх витрат на добування та транспортування з додаванням амортизації обладнання та фіскального навантаження. І для газу українського видобутку така собівартість не перевищує 60доларів США (1500 грн) за 1000 куб. м. Маржинальна (спрощено) - це обрахунок уявного прибутку, який можна було б отримати, якщо продати газ із розрахунку його ринкової (або умовної) ціни, кошти покласти на депозит у банк, тоді обсяг відсотків по депозитах поділений на обсяг проданого газу і є "собівартість". (Прошу читача не дивуватися, бо така методика обрахунку справді існує.) Минулого року обрахована за такою моделлю собівартість українського газу становила 320 доларів США за 1000 куб.м.

Міф №2. Встановлення "ринкової" ціни на газ усуне корупцію та зловживання

Спростування: Не буває ніякої ринкової обґрунтованої ціни окремо на що-небудь.

Якщо є "ринкова обґрунтована" ціна на газ, відповідно є й економічно обґрунтована ціна робочої сили, адже основа ринку - можливість і продати товар і купити його. Коли ти виходиш на ринок із ціною, за якою в тебе не можуть придбати товар, ти або збанкрутуєш, або знижуєш ціну. Сьогодні вже понад третина домогосподарств України не може дозволити собі платити по рахунках за газ та тепло. І це чітко виражено у кількості оформлювачів субсидій. Вже більше ніж 6,5 млн. сімей (а всього в Україні домогосподарств, за даними Мінсоцполітики, - 15 млн.) не можуть повністю сплачувати за ці послуги. Тому вже не можна говорити про ринкову ціну, адже субсидії і ринок - несумісні поняття.

Тож коли прем'єр-міністр В. Гройсман стверджує, що підвищення ціни на газ буде перешкоджати корупції, він просто бреше, бо корупції буде протидіяти підвищення соціальних стандартів. Збільшення реальних зарплат у 7 разів ліквідує всі корупційні схеми, адже бізнесу за таких умов буде ні з чого платити хабарі. Саме тому основою для боротьби з корупцією має стати різке збільшення зарплат та легалізація ринку праці. Таким чином можна збалансувати попит та пропозицію на газ. Тільки платоспроможним попитом можна перевірити ринковість ціни.

Крім того збільшення ціни на газ і відповідно - рівня субсидій дасть можливість олігархам привласнити ще більше грошей: перший раз завдяки зростанню вартості газу, другий - за рахунок збільшення обсягів бюджетних відшкодувань. Ось така газова афера від прем'єра.

Міф №3. Держава постійно дотувала домогосподарства, які споживали дешевий газ, а бюджет ніс збитки

Спростування. Держава ніколи не дотувала домогосподарства, а завжди дотувала власників обленерго та підприємств ТКЕ.

По-перше, населення ніколи не отримувало субсидії. Домогосподарства лише їх оформлювали, а отримувачами коштів були підприємства-постачальники послуг.

По-друге, не існує ніяких "державних коштів", а лише гроші платників податків. Відповідно на субсидії витрачаються кошті громадян, бо майже 80% доходів держбюджету це саме прямі або непрямі податки на доходи українців.

По-третє, вартість газу для населення завжди перевищувала собівартість газу внутрішньоукраїнського видобутку. Три чверті цього газу добувала державна компанія "Укргазвидобування". Цього газу вистачало і вистачає на потреби населення (опалення та приготування їжі).

І наостаннє: балансу газу як не було так і немає! Навіть 50% обліку спожитого газу та тепла в Україні немає. За таких умов стверджувати, що "держава дотувала населення", просто безглуздо. Немає обліку - неможливо перевірити витрати.

P.S. Це були найголовніші міфи, але зі всім потрібно розбиратися поступово. Ось як ТСН наочно показує брехливість прем'єра щодо "подешевшення" газу у зв'язку із "зменшенням" ціни на нього:

–

Юрій ГАВРИЛЕЧКО, для UAINFO