У травні 1972 року президент США Ричард Ніксон приїхав до СРСР, щоб започаткувати разом із Леонідом Брежнєвим те, що на Заході звали Detante, а в Радянському Союзі - розрядкою. Була підписана угода щодо обмеження гонитви стратегічних озброєнь і досягнуті домовленості про співпрацю між двома супердержавами в низці галузей, зокрема, в космічній, наслідком чого через три роки став спільний політ кораблів «Союз» й «Аполло». «Холодна війна» між демократичним світом й СРСР із його союзниками дещо збавила оберти. Водночас на Заході посилилися позиції кремлівської агентури та «миролюбців»-капітулянтів (у Конгресі США навіть розглядалося питання про закриття Радіо Вільна Європа/Радіо «Свобода», мовляв, їхня діяльність підриває взаєморозуміння між супердержавами), розгорнулися нові хвилі гонінь на дисидентів у Радянському Союзі, були фактично здані комуністам - зі зрозумілими наслідками - Південний В'єтнам і ще декілька держав.

Але мова зараз не про це, а про інше: як уміло зманіпулювали американським президентом під час поїздки Ніксона по СРСР Кремль і Луб'янка. Програма цих поїздок включала відвідини меморіального комплексу Хатинь на місці одного зі спалених під час Другої світової війни білоруських сіл; тим часом Ніксон і його команда щиро вважали, що йдеться зовсім про інше - про меморіал польським офіцерам, розстріляним НКВД у Катині, і що побудова такого меморіалу засвідчує відхід Радянського Союзу від сталінізму, що державі, здатній покаятися за свої гріхи, можна довіряти...

Отож свої - і немалі - політичні дивіденди на брутальній грі з назвами Хатинь-Катинь Кремль і Луб'янка здобули, а Ніксону і його команді після того, як вони дізналися правду, незручно було визнавати себе дурнями...

Давній уже сюжет цей згадався, коли в Інтернеті з'явилися повідомлення - з відповідними фото - про те, що Папа Римський власноруч приколов собі на груди подаровану йому георгіївську (себто «колорадську») стрічку. Ту саму, яка з'явилася одинадцять років тому як символ «порятунку людства» Росією у війні з нацизмом й одразу стала розпізнавальним знаком прихильників російського імперіалізму. А під час «русской весны» 2014 року «ввічливі зелені чоловічки» й інша погань, причепивши на себе ці стрічки, фактично вели бойові дії проти Української держави, захоплюючи її територію та вбиваючи її громадян, запідозрених у патріотизмі.

Ясна річ, стрічка у Папи з'явилася не сама, не з небес упала, а була вручена депутатом російської Думи від КПРФ Павлом Дорохіним.

«Вчера у меня была возможность присутствовать на генеральной аудиенции Папы Римского Франциска на площади Святого Петра в Ватикане. Я сказал Папе, что через пять дней у нас великий праздник - День Победы, вручил ему памятную медаль к 70-летию Победы.

Сказал, что наш народ заплатил за нее 26 миллионов душ, просил Папу быть вместе с нашим народом и в знак солидарности надеть георгиевскую ленту. Он сам ее надел на рясу, и беседа продолжилась», - розповів Дорохін і додав: «Я ему также передал журнал с фото патриарха Кирилла и сказал, что мы рады их недавней исторической встрече. Папа через меня передал благословение нашей стране».

Крім того, Дорохін заявив, що на 9 травня у нього запланована аудієнція з почесним Папою Римським Бенедиктом XVI: «Мне передали из его секретариата, что он хочет принять нас именно 9 мая. Он немец и помнит еще тот период».

Чи не є це повідомлення черговим фейком, якими так уславилася російська пропаганда? Дехто вважає - так, фейк, бо у західних джерелах ця інформація відсутня, і серед офіційних фотографій генеральної аудієнції нічого такого немає. Проте з якого дива західні мас-медіа мусять ловити ручкання Папи з російським депутатом-комуністом? І навіщо Ватикану виставляти це фото серед офіційних знімків (бо ж, напевне, хтось постфактум таки пояснив на високому рівні, що насправді символізує «колорадська» стрічка)? З іншого боку, офіційне спростування цієї події Ватиканом відсутнє ось уже понад добу, а це найшвидше означає, що вона все ж відбулася...

А тепер - дві цитати з Інтернет-текстів, які належать духовним особам. О. Орест-Дмитро Вільчинський, католицька Церква: «Чи знав Папа що таке георгієвська стрічка? З дуже великою ймовірністю Святіший Отець не знав про що йдеться, оскільки за межами бувшого Радянського Союзу георгієвська стрічка взагалі невідома. В часі генеральної аудієнції багато різних людей старається Папі пхнути до рук якийсь подарунок, часто символічного характеру. Теперішній ватиканський етикет вимагає від Папи приймати такі подарунки.

Такий етикет особливо строго дотримується у випадках подарунків державних діячів чи делегацій, що неодноразово приводило до неприємних казусів... Варто звернути увагу на те, хто й з яких акаунтів розганяє цю інформаційну хвилю, щоб зрозуміти, хто стоїть за цією черговою інформаційною атакою на Святішого Отця».

Протоієрей Олег Трофімов, доктор богослов'я, Московський патріархат:

«Как это событие теперь переживут фашисты-херои, украинские униаты и раскольники? Ведь папа Римский надел совсем не фашистский символ дивизии СС «Галичина», не икону Бандеры. Он не кричал: «Слава героям» (бандеровским палачам), а почтил светлую память советских героев Великой Отечественной войны, среди которых были и украинцы, убивающие пособников фашистов - бандеровцев!.. Стоит сказать, что позиция секты греко-католиков и фашистской киевской хунты продиктована более религиозным мотивом, чем политическим. Ведь победа в Великой Отечественной войне была в канун памяти великого святого великомученика Георгия Победоносца, в честь которого и названа эта святая и победоносная ленточка. Им, как сатане, режет глаза сам этот символ - Георгиевская ленточка. Именно этим можно объяснить гонения на Христа и на его мучеников, провозглашенные хунтой и фашистской сектой диавола - греко-католиками... Ведь вполне логично и закономерно, что Папа надел святую Георгиевскую ленточку...»

Як бачимо, історія певною мірою повторюється, бо технології політичних провокацій Кремль і Луб'янка використовують ті самі. З боку католицької Церкви маємо намагання применшити значення скандальної події, а з боку речників РПЦ - збільшити це значення до гігантських розмірів і використати у пропаганді. Слід зауважити, що Ватикан останнім часом сам із невідомої причини підіграє цій пропаганді - скажімо, влаштувавши зустріч Франциска з патріархом Кирилом у Гавані, під крилом тоталітарного режиму братів Кастро і заявивши, що цей острів - «символ надій Нового світу».

Що ж стосується нинішньої генеральної аудієнції на площі Святого Петра, то яким це дивом серед почесних гостей опинився представник партії, яка знищила у ХХ столітті десятки мільйонів християн - і пишалася цим? Цікаво, чи мають серед таких гостей зарезервовані місця лідери західних неонацистів, чи лише російські комуністи користуються такими пільгами?

Чи розуміє хтось у Ватикані, що сьогодні українці фактично стоять на захисті тих європейських цінностей, за обстоювання яких Папа Франциск щойно одержав премію Карла Великого від Євросоюзу? І що Папа разом із тим чіпляє на себе символ заперечення цих цінностей, агресії й імперського реваншу? Чи це такий собі «ватиканський постмодернізм»? Ба, невже ж, якби Папі Франциску подарували значок зі свастикою чи портретом Адольфа Гітлера, то він прийняв би подарунок і негайно начепив його на себе?

І ще одне запитання: невже б Папа Іван Павло ІІ міг, бодай теоретично, вляпатися у таку халепу, з тим, щоби потім його виправдовували би словами - він, мовляв, не знав, що це таке, георгіївська стрічка? І чи міг би він загнати себе в ситуацію, коли ядучі блогері негайно відреагували на повідомлення про «колорадського Папу» фотожабою, на якій і російський комуніст, і римський понтифік зображені з великими свастиками на грудях?

Так чи інакше, але маємо те, що маємо. Висновки треба робити і чинній українській владі, і церковній дипломатії, яка ганебно провалила свою місію з інформування Ватикану про символіку новітнього російського нацизму, зрештою, українським католикам і греко-католикам.

Але це вже інша тема.