З початку року кількість українських підприємців, які переїхали в США з думкою будувати тут бізнес, зросла на 30% порівняно з 2015-м. Багато бізнесменів приїжджають на «розвідку», відкривають філії своїх українських компаній, а деякі їдуть назавжди, продаючи бізнес в Україні.

В основному мова про малий і середній бізнес. Олігархи можуть домовитися з будь-якою владою, а малий бізнес, який не має можливості нескінченно давати хабарі і з кимось домовлятися, вважає за краще виїхати. Наймасовіша категорія ‒ це підприємці з Донецька і Луганська. Хтось із них намагається продовжити справу, розпочату в Україні.

Часто люди, приїхавши в США, при першій зустрічі в нашому офісі кажуть про своє бажання вести такий же бізнес, як вели на батьківщині. Але через рік при зустрічі з'ясовується, що це виявилося не так просто ‒ і людина, яка в Україні займалася, наприклад, продажем запчастин, в результаті відкрила мувінгову компанію.

Є сфери бізнесу, які вимагають серйозних інвестицій ‒ набагато більших, ніж в Україні. Наприклад, ресторанний бізнес. У США цей сегмент відрізняється дуже високою конкуренцією. І людині з невеликим стартовим капіталом вельми непросто вийти тут на ринок.

Також проблема в тому, що підприємці продають свої українські активи нижче від ринкової вартості. І якщо навіть вдалося виручити за ресторан в українському місті-мільйоннику $300 000, в Штатах за такі гроші можна зайнятися ресторанним бізнесом тільки в якійсь глибинці. Але там і клієнтів не буде в тій кількості, в якій вони були у великому місті України.

Але підприємці ‒ люди самостійні й енергійні, які звикли до певного способу життя. І вони в основному не згодні працювати за наймом.

Тому, як правило, в США купується вже готовий бізнес ‒ той, на який вистачає грошей.

Крім вартості бізнесу і конкуренції, серйозною проблемою залишається незнання англійської мови. Навіть якщо напрямок роботи дозволяє співпрацювати в основному з російськомовними людьми, то все одно секретарі ‒ носії мови, які ідеально володіють англійською для того, щоб вирішувати питання, пов'язані не з клієнтами, а з банками, ліцензіями, переговорами.

У США немає такого, як в Україні: заплатив чиновнику ‒ і отримав документи. І тому рішення деяких питань забирає набагато більше часу і сил. Так, отримати ліцензію на діяльність, яка пов'язана з життям людини ‒ наприклад, будівельний бізнес ‒ не так просто. Іноді потрібно залучати до штату людей з різними документами, наприклад, які вже володіють якимось бізнесом. Тут ліцензія дається навіть не на сам бізнес, а на людину. Хоча деякі бізнеси в США можна відкрити за два дні.

Безумовно, всі їдуть в Америку, чекаючи, що у них все вийде. Але в підсумку комусь доводиться погоджуватися на найману працю. Один мій клієнт із Донецька продав в Україні розважальний комплекс і службу таксі ‒ і приїхав у США з бажанням відкрити службу таксі і тут.

Він розумів, що ресторан він не відкриє. Але в підсумку грошей на бізнес не вистачило, і йому довелося піти найманим співробітником.

Ще один дуже популярний варіант інвестицій ‒ вкласти гроші в нерухомість ‒ купити її і потім здавати в оренду. Або це може бути готель з хорошим краєвидом на море і з вишуканим рестораном. Купуються такі активи найчастіше в іпотеку. Так, один український бізнесмен оформив позику під купований готель на $700 000, тепер хоче його реструктуризувати і розвивати цей бізнес. Хоча в Україні готелів у нього не було.

Американці дуже спокійно ставляться до українців. Адже США ‒ це головна імміграційна країна в світі, і тут добре ставляться до всіх підприємців. Тому я можу припустити, що тенденція збільшення кількості бізнесменів-емігрантів з України в США збережеться і наступного року.