Живемо в часи секуляризації й атеїзму. Дехто каже, що у зв'язку з цим повним атавізмом стало й таке поняття, як совість. Однак випадок України свідчить: це не так.

Члени журі на Євробаченні були під тиском суспільства й не дали жодного голосу Лазарєву, знали, що у випадку, якщо вони віддадуть свій голос Росії, – їх просто заплюють. Оцей тиск суспільства – це колективний голос совісті, голос, який пам'ятає усіх загиблих на Майдані і на цій війні, їхніх дітей, муки наших людей.

І такий тиск зовсім не є недемократичним, навпаки: це – праведний тиск, бо саме в голосі совісті, від якого більшості таки не спекатися, найвиразніше відчуваємо Божу присутність. І під ним мають опинитися й опиняться, бо такою є логіка війни й страждань, українські судді та прокурори, українські чиновники, фінансисти, всі організатори російської системи під вивіскою держави Україна. Совість – страшна зброя. З неї все починається.