Шалена, гучна, високобюджетна, велелюдна боротьба з корупцією - і все одно перемагає корупція. Чому так?

Коротко, тезово.

1. Концепція, де корупція є окремим, секторальним, спеціалізованим злом (на кшталт тютюнопаління чи вирубки лісів) - є глибоко хибною.

2. Концепція, що потрібно створити вузькоспеціалізовані антикорупційні відомства, котрі будуть боротися з вузькою проблемою корупції, і тоді корупції на стане - неефективна. Запобігання та протидія корупції - функція УСЬОГО державного механізму.

3. Найбільша кількість коруціогенних норм міститься у нинішній Конституції України. Повноваження Президента, Парламенту, Уряду, правоохоронних органів прописані так, що генерують корупцію.

4. Подолання корупції в Україні - в правовому полі це новий конституційний процес. Власне, про необхідність Антикорупційної Конституції говорили до, під час та після Майдану. Цю ініціативу підтримали депутати у вигляді законопроекту (я теж співавтор). Ця ініціатива була, по суті, прописана у Коаліційній угоді тої коаліції котра так і не відбулася - цю норму ніхто, на жаль, не пробував виконувати.

5. Подолання корупції в Україні в суспільно-психологічному сенсі - це розуміння закону як суспільного договору, порушення якого чиновником навіть у дрібниці є замахом на весь суспільний лад.

(це я так НЕ маю часу написати велику аналітичну статтю за підсумками своєї півторарічної роботи у антикорупційному комітеті)