Отже, громадське обговорення, оприлюднене на сайті КМДА, пропонує перейменувати Московський проспект на проспект Степана Бандери. Мій колега-історик Володимир В'ятрович вважає це великою перемогою. А я пропоную дослухатися слів Євгена Сверстюка, винесених у заголовок. Він додавав: "Пам'ятники вождям – то один з совєтських стереотипів". Бандера – постать суперечлива навіть для істориків, реально він у 1934-1939 і 1941-1944 рр. боротьбою в Україні не керував, бо перебував за ґратами, хоча лишався символом руху. З Романом Шухевичем теж не все однозначно, але він реально воював в Україні, створював УПА й УГВР і, за словами сучасників, що знали обидвох, зокрема Мирослава Прокопа та Миколи Лебедя (з якими автору вдалося спілкуватися особисто), був набагато сильнішою, ніж Бандера, постаттю й інтелектуально, й організаційно.

Кірім того, останні події і так вже легітимізували і червоно-чорний прапор, і бандерівські гасла "Героям – слава!" і навіть "Слава нації – смерть ворогам!" Життя й історики все розставлять на свої місця, не треба цей процес форсувати і драматизувати.

Інакше можна опинитися в ролі Ющенка, який все позавалював, а натомість гротескно зробив Бандеру й Шухевича Героями України (ці справді історичні постаті цього явно не потребували) і почав з рейтингом у 4-5% пропагувати НАТО. Все це явно не пішло на користь (бо лише помагало Януковичу і Москві розколювати країну), а підтримка НАТО порівняно з періодом Кучми різко впала.

Натомість вшановуймо героїв УПА ("рядового бандерівця", як і зазначав Євген Сверстюк, простих українських хлопців і дівчат), так, як це роблять поляки, вшановуючи Армію Крайову. Можна було б назвати "проспект Героїв УПА". А можна "Героїв АТО", "імені генерала Кульчицького". Це те, що об'єднує нас усіх у протистоянні російській агресії. От це було б креативно!