Je suis Грибовичі. Мої співчуття родинам тих, хто зник під завалами, тим, хто живе біля і з цієї смертоносної гори...

Je suis Грибовичі, бо в тій горі є і моя гірка. Ця гірка починається для мене ще в супермаркеті, звідки щодня приношу продукти, запаковані в упаковки, які не підаються переробці; приношу речі, які рано чи пізно доєднуються до гори. Я підкормлюю гору рештками їжі, лушпинням картоплі і моркви, ягодами з компоту і іншими "смаколиками", наївшись яких гора відригує метаном, а той часом спалахує.

До гори я докладаюсь і поза домом: кава на шпацер і обов'язково з покришкою та додатковим тримачем, щоб в руку не пекло, лате чи лемонад в кафе не пристойно пити не через соломинку, а в особливо вишуканих подадуть навіть дві. В дорогу я куплю нарізку сиру на пластині з вспіненого полістеролу, бо переймаюсь естетикою нарізки. А ще куплю свіжовипечені еклери в великому прозорому контейнері, щоб не помнулись. Це те, що пригадала, а скільки неусвідомленої упаковки і тари знаходить свій шлях до гори через мене?

Вдома я звичайно сортую папір, скляні та ПЕТ пляшки, частину одягу відвожу в контейнери Оселі. Але це мізер в порівнянні з моїм вкладом у Гору.

Зазвичай Гора далеко, я її не бачу. А от останні кілька днів Гора нагадала про себе, змусила глянути на себе з усіх ракурсів так видовищно закутавшись в дим, підступно оголовши плече та затягнувши в свої шати людські життя. Цього їй вочевидь замало: для повноцінного перформансу потрібне активне залучення глядачів, тож вже кілька днів у кожнісінькому подвір"ї Львова ми створюємо міні-копії грибовицької гори, до себе гора його вже не приймає.

Ми можемо і далі волати, що у всьому винна влада, але гірки в подвір"ях і гора в Грибовичах від цього не зменшиться. Щонайменше найближчий тиждень гора не прийме наші гірки. І якщо ми не хочемо потопити наші подвір'я в смітті та смороді, то хоча б на тиждень (це мінімум, а по хорошому і на завжди) маємо перейти в режим "нуль сміття" в загальний смітник, аж допоки не відновиться робота сміттєзвалища.

Ось те, що я планую робити і вас закликаю:

- всі відходи рослинного походження і рештки їжі збиратиму в окремий контейнер і відвозитиму в компостну яму на дачі.

- в магазин ходитиму з своїми торбинками і контейнерами, не братиму кульочків і рукавичок, порційних товарів власного пакування в супермаркетах.

- якщо є вибір, купуватиму лише в тій упаковці, що можна здати на переробку у Львові (картон, PET-тара, скло, алюміній, метал)

- якщо нема, то в тій упаковці, що має найменший об"єм порожньої упаковки.

- каву на виніс купуватиму лише якщо маю своє горня багаторазового використання.

- сміття, що не переробляється у Львові (більшість упаковки, багатошарові пакети, буду полоскати від залишків їжі і ретельно спресовувати, щоб хоч меншою за об"ємом була моя гора і росла вдома, а не на подвір"ї.

Сподіваюсь, що деякі з цих заходів і на довше приживуться.

Львівський бізнес теж зараз може багато зробити з цього списку. А може навіть придумати і кращі рішення. Зокрема, шановні ресторатори, подумайте над роздільним збором залишків їжі, вилучіть з продажу соломинки, пропонуйте відвідувачам купити собі багаторазове термогорня і лише з ним брати напої на виніс, ну і сортуйте і здавайте на переробку, те що переробляється, а все інше хоча б пресуйте.

Супермаркети, будь ласочка, вилучіть хоч на тиждень з торгового залу одноразові рукавички, свої нарізки запаковані на/в пластикових дощечках, лоточках, контейнерах.

Єдине, в чому я звинувачую владу, так це те, що досі не започаткували цей важкий діалог з мешканцями і бізнесом про походження сміття, про те, куди воно йде і скільки це коштує в грошах, в якості довкілля, в здоров'ї людей. Скільки коштуватиме цивілізоване поводження з відходами і чому рано чи пізно тарифи повинні зрости і сильно, якщо ми хочемо, щоб в місті з"явився сміттєспалювальний завод. Але перш ніж шукати місце під новий полігон чи гроші на завод, треба розробити і впровадити спільний план дій зі зменшення генерування сміття, що є, зрештою, пріоритетом в ЄС.

Je suis Грибовичі. Я гірка в горі. Я крапля в океані. Мої маленькі дії і вибір мають значення. Ваші теж. Ну ви пам'ятаєте.

PS Фото з студентської кухні в Гельсінки, де сміття сортують на 7 фракцій з відповідним способом переробки кожної. Але про це іншим разом.