Як і передбачувалося, на Савченко поступово почали виливати інформаційний бруд! Наприклад, у заяві про необхідність прямих перемовин з Зархарченко/Плотницьким робиться висновок, що Савченко – рупор Медведчука. При цьому не уточнюється, що мала на увазі Надія, коли говорила це. Слова, які вирвані з контексту, можуть набувати зовсм іншого сенсу, ніж той, який в нього вкладався. (Скоріш за все, мова йшла про визволення військовополонених, але точно не знаю і тому вважаю, що краще почекати більш розгорнутого коментаря самої Савченко).

Інший персонаж української брудної політики, пан Рабінович, добалакався до того, що проголосив Савченко взагалі російським шпигуном та агентом ФСБ, завдання якої полягало у тому, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні та вчинити державний переворот. Говорити таке може або неадекват або провокатор. Стосовно розумових здібностей пана Рабіновича у мене сумнівів немає, а от відносно провокаційного "вбросу" в інформапростір, то сумніви також, як це не дивно, відпадають. Провокація чистої води, яка відчувається навіть у діфірамбах Надії, які щедро роздає Вадим Зельманович, порівнюючи її з Маргарет Тетчер. В цьому "вбросі" наявні дві тези Банкової щодо Надії Савченко: а) Савченко небезпечна для української влади; б) Савченко є основним суперником Юлії Тимошенко (Рабінович зокрема говорить: "Юлї треба навчитися бути другою"). 

Я не буду розглядати все, що вже зараз починає виливатися на Надії, тим більше, що мій статус взагалі не про це. Це репост нової статті В. Базіва "Надія і "моль", яка на тлі всіх брудних поміїв відтіняється світлою і теплою інтонацією. Принципово нових тез в ці статті немає, це скоріш лірико-романтичне ессе, де домінують образи (зокрема образ сірої чекистської антилюдяної мразоти, якому протистоїть українский Янгол, крила якому підземелля зламати не в змозі). Впевнений, що це ессе здатне принести задоволення всім, хто любить українське слово та цінує справжній письменницький стиль!