Держслужбовцям мали підвищити зарплату із 1 травня 2016 року. Для цього прийняли постанову Кабміну, якою встановили нові розміри окладів.

Цей крок – критично важливий, адже без підвищення інституційної спроможності державного апарату жодні реформи не можуть бути успішними. А апарат, який працює на зарплату в 200 доларів і розпоряджається мільярдами, ефективним бути не може в принципі.

За новим законодавстом рядові головні спеціалісти мали б отримувати оклад у розмірі 4308 гривень окладу + надбавки. У сумі мала б виходити сума, за якої потенційно можливо було б говорити про залучення хороших фахівців. Це ще не конкурентна зарплата, але вже щось.

От тільки при цьому забули.....виділити на це гроші. Тому для того, щоб заплатити нові оклади, але при цьому не вийти за межі фонду оплати праці – бухгалтерія виплатить чисті оклади, але знімає абсолютно всі надбавки. Тому за фактом зарплати будуть зменшуватись.

Ситуація має такий вигляд. Головний спеціаліст Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки Ольга Фарятьєва у минулому місяці отримала 3614, а в наступному нарахують ще менше.

Одним словом, я що хочу сказати. Прийняти закон – недостатньо. Треба ще виділити гроші на його реалізацію. Прийняти зміни до бюджету і виділити гроші.

Інакше це працювати не може.

І не треба казати, що от давайте всіх скоротимо, а тим хто лишиться – піднімемо зарплати. Не скажу за всі міністерства, але для порівняння у Міністерстві вищої (тільки вищої!) освіти і науки Польщі працює 700 чоловік, у Німеччині – 900 (і там ще є дуже потужні міністерства по кожній землі), а в насу Мініосвіти – працює 320 чоловік. У Норвегії в Міносвіти працює стільки ж людей, як в Україні. От тільки населення Норвегії – 5 мільйонів.