Лист адресований президенту України, який ним ніколи не буде прочитаний.

Два роки назад ти підписав смертельний вирок моєму брату, ти підписав лист на дозвіл вильоту літаків у тил ворогу з надзвичайно великою загрозою його збиття. Так само, як і твій ставлєнік, на той час начальник штабу АТО генерал Віктор Назаров, знехтували багатьма попередженнями ворогів про те, що літак буде збитий. Ти відправив не своїх 49 дітей, ти відправив 49 бойових одиниць, для тебе не значущих більше ніж форма і берці наповнені чимось і кимось.

Хотіла брати гріх на душу, казати, що тебе проклинаю, та відкидаю емоції і залишаю лиш бажати того, що ти змусив пережити мене. 
Бажаю, щоб не тобою, а дітьми твоїми керували такі, як Назаров, а після вдалого керівництва, дітей доставили по частинках і в ящечках, щоб частини тіла залишались похованими в різних частинах країни. Гроби щоб були диряві і оббиті тканиною в 10 гривень, а ім'я дитини написане на ксероксній бумазі файликом обгорнутим.

Винуватця в смерті твоїх дітей, щоб не забули нагородити найвищими державними нагородами, щоб залишився непокараним і знаходився під захистом 10 молодчиків. Все це дійство наприкінці потрібно прикрасити гей парадом. 
Не більше, ні менше, бажаю тобі пережити мого, через тебе.