Поїзд Київ-Маріуполь.

Треш і угар. В вагоні змучені мокрі діти. Душогубка. Дихати просто нічим. До єдиного вибитого вікна черга - подихати.

Перепитую у провідниці.

- Ми і далі за таких умов будемо їхати?

- За какіх умов.

- У такому пеклі?

- А какому пеклі?

- Тобто на вашу думку температура у вагоні нормальна? 

- Нє ну чо, вам де он акно вибілі.

- А як же кондиціонування.

-Так он нє работаєт.

- Так а чому вагон поставили в состав.

- Так а что?

- Вагон не придатний для перевезення.

- Пачіму ета нєпрігодний?

- Розетки не працюють, мийка в туалеті забита. Температура повітря перевищує усі можливі норми.

- Так вам же акно вибілі.

- Дєвушка шо ви вазмущаєтєсь, ми вмю жизнь так єздім.

- Шо ви как малєнькая, вот солнишка сядєт і пахаладаєт. Ета же фізіка.

Ми боремось за рівність, за права, за доступ людей з обмеженими можливостями, за нормальне життя для всіх. Укрзалізниця працює по солнишку.

А хто знає як їх учить?