Кілька днів розмірковую над нашою футбольною поразкою на Євро-2016 та читаю про "героїзм" відомих та менш знаних українців, які закликали не вболівати й не підтримувати збірну. І ось такі мої висновки: футбольну збірну рідної країни, як і свою рідну батьківщину, не обирають - це наша збірна і це наша футбольна презентація держави.

Для більшості мешканців інших країн світу прізвища Фоменка, Ярмоленка, Коноплянки...не мають ніякого значення, має значення лише те, що ця команда з УКРАЇНИ.Тому попри всі проблеми й критику мусимо бути єдині у сьогоднішній підтримці команди. Бо її поразка - це наша поразка, і її перемога - це наша перемога!

Отож, разом й до кінця - і в поразках, і в перемогах!

А після чемпіонату треба говорити про більш серйозні речі: про знищення дитячо-спортивних шкіл, про ліквідацію масового спорту, про приватизацію спортивної інфраструктури, про відсутність пропагування активного і спортивного способу життя...Але про це все - завтра.

А сьогодні - УКРАЇНО, ВПЕРЕД!