Я в Данії не перший раз, їздила туди паромом, коли вчилась у Швеції, і знаю, що це - розслаблена і вільна країна, де багато позитивних емоцій.

Наприклад у Швеції ніколи не запізнювались поїзди і ніколи не чекали ні хвилини, а у Данії був не такий строгий графік.

Зате у дощові дні шведи похмурі ходили, а у данців було якесь вічне свято.

Але сьогоднішній досвід у аеропорту допоміг мені глибше зрозуміти, чому їхнє суспільство за євробарометром найщасливіше у Європі.

Вони неймовірно бережуть нерви один одного, не стресуються і намагаються на все дивитись позитивно.

Людина і її відчуття - на першому місці.

Я приїхала в аеропорт пізніше, ніж розрахувала, бо поїзд простояв у корку. До відльоту 30 хвилин.

Не змогла сама зареєструватись через кіоск. Прибігла до стійки. Пояснюю. Кажуть, не проблема, зараз все зареєструємо, тільки дамо стендбай, бо рейс переповнений.

Далі іду на перевірку безпеки - черга величезна. Бо море народу. Але. Обходять чергу хлопець і дівчина, проактивно запитуючи, хто переживає, що може не встигнути на свій літак!!

Піднімаю руку. Ведуть мене до іншої черги і дають пакетик для косметики. Далі. Прибігаю до стійки відльоту. Кажу: у мене немає місця.

Жінка посміхається: No worries, I have a place for you. Так ніби тільки на мене і чекала. Дає мені квиток. 5 хвилин до відльоту! - запитує: чи відчуваєте ви що готові заходити у літак, чи ще щось треба?

..........Boarding completed на 1 хвилину пізніше ніж час відльоту. Порівнюю із досвідом США, Німеччини - такої культури немає.

Про Україну промовчу. Навіть коли техніка і процеси дають збій, можна лишатись щасливим, як роблять данці.

Ми самі своєю поведінкою створюємо у суспільстві пекельні чи райські умови. Обставини неважливі. На фото: щасливі велосопедисти і качечка, про психіку якої теж подбали.