Ще раз. Люди. Українці. Вмійте терпіти тих, хто вам не подобається, це також їхня країна, а значить це теж ваша команда. Вмійте вибачати тим, хто вам раніше подобався, невдалі чотири рядки віршика. В того поета значно більше заслуг перед Україною і перед вами особисто, навіть якщо ви про це не здогадуєтеся.

Вмійте прийняти, що думки й почуття один і той же текст викликає різні, бо рецепція спирається на різний власний досвід. Дуже пронизлива і трагічна історія, розказана примусово всоте, може викликати в слухача зовсім іншу реакцію, ніж ви сподівалися. Вмійте зрозуміти, що сама норма в різних поколінь різна.

Уподобання чи допис у фейсбуці не привід виголошувати якісь вироки. Ви не суд. Люди не янголи, в кожного свої недоліки і свої погляди.

Після кожного вашого флешмобу, після кожного інформаційного приводу, невідомо ким ляпнутого на вентилятор, я бачу хвилю цькування незгодних та інакших. Причому, за іронією долі, того, що до фейсбуку було нормою. Мені це вже починає набридати своєю одноманітністю. Висновків не буде. Коментів теж.